До євреїв 10
1 Маючи бо закон тінь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.
For in the law there was a shadow of the good things to come; not the substance of the things themselves. Therefore, although the same sacrifices were every year offered, they could never perfect those who offered them.
2 Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, ніякої совісти за гріхи, раз очистившись.
For, if they had perfected them, they would long ago have desisted from their offerings; because their conscience could no more disquiet them, who were once purified, on account of their sins.
3 А в них що-року (робить ся) спомни гріхів.
But in those sacrifices, they every year recognized their sins.
4 Не можна бо щоб кров волова та козлина знимала гріхи.
For the blood of bulls and of goats cannot purge away sins.
5 Тим же, входячи усьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотів єси, тїло ж наготовив Мені єси.
Therefore, when entering the world, he said: In sacrifices and oblations, thou hast not had pleasure; but thou hast clothed me with a body.
6 Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.
And holocausts on account of sins, thou hast not asked.
7 Тоді я сказав: Ось, ійду (у почині книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже."
Then I said: Behold I come, as it is written of me in the beginning of the books, to do thy pleasure, O God.
8 Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотів єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся,
He first said: Sacrifices and oblations and holocausts for sins, which were offered according to the law, thou desiredst not;
9 потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити.
and afterwards he said: Behold I come to do thy pleasure, O God: hereby, he abolished the former, that he might establish the latter.
10 По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.
For by this his pleasure, we are sanctified; through the offering of the body of Jesus the Messiah a single time.
11 І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.
For every high priest who stood and ministered daily, offered again and again the same sacrifices, which never were sufficient to purge away sins.
12 Він же, принісши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правиці Бога,
But this Priest offered one sacrifice for sins, and for ever sat down at the right hand of God;
13 дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг! Його.
and thenceforth waited, until his foes should be placed as a footstool under his feet.
14 Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.
For by one offering, he hath perfected for ever, them who are sanctified by him.
15 Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше:
And the Holy Spirit also testifieth to us, by saying:
16 "Се завіт, що завітувати му з ними після тих днів", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,
This is the covenant which I will give them after those days, saith the Lord; I will put my law into their minds, and inscribe it on their hearts;
17 і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже."
and their iniquity and their sins, I will not remember against them.
18 А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.
Now, where there is a remission of sins, there is no offering for sin demanded.
19 Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,
We have therefore, my brethren, assurance in entering into the sanctuary, by the blood of Jesus, and by a way of life,
20 дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тілом своїм,
which he hath now consecrated for us, through the veil, that is his flesh.
21 і Єрея великого над домом Божим,
And we have a high priest over the house of God.
22 приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;
Let us, therefore draw near, with a true heart, and with the confidence of faith, being sprinkled as to our hearts, and pure from an evil conscience, and our body being washed with pure water.
23 держімо непохибне визнаннє надії (вірен бо Той, хто обіцяв)
And let us persevere in the profession of our hope, and not waver; for he is faithful who hath made the promise to us.
24 і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,
And let us look on each other, for the excitement of love and good works.
25 не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.
And let us not forsake our meetings, as is the custom of some; but entreat ye one another; and the more, as ye see that day draw near.
26 Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,
For if a man sin, voluntarily, after he hath received a knowledge of the truth, there is no longer a sacrifice which may be offered for sins:
27 а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що мав пожерти противників.
but the fearful judgment impendeth, and the zeal of fire that consumeth the adversaries.
28 Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:
For if he, who transgressed the law of Moses, died without mercies, at the mouth of two or three witnesses;
29 Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?
how much more, think ye, will he receive capital punishment, who hath trodden upon the Son of God, and hath accounted the blood of his covenant, by which he is sanctified, as the blood of all men, and hath treated the Spirit of grace with contumely?
30 Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх."
For we know him who hath said, Retribution is mine; and I will repay: and again, The Lord will judge his people.
31 Страшно впасти в руки Бога живого.
It is very terrible, to fall into the hands of the living God.
32 Згадайте ж перші днї в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,
Therefore, recollect ye the former days, those in which ye received baptism, and endured a great conflict of sufferings, with reproach and affliction;
33 то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.
and ye were a gazing stock, and also were the associates of persons who endured these things:
34 Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жалуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.
and ye were grieved for those who were imprisoned; and ye cheerfully endured the plundering of your goods, because ye knew that ye had a possession in heaven, superior and not transitory.
35 Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.
Therefore cast not away your assurance which is to have a great reward.
36 Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.
For ye have need of patience; that ye may do the pleasure of God, and may receive the promise.
37 Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.
Because, yet a little, and it is a very little time, when he that cometh, will come, and will not delay.
38 "А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобав душа моя його."
Now the just by my faith, will live: but if he draw back, my soul will not have pleasure in him.
39 Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.
But we are not of that drawing-back, which leadeth to perdition; but of that faith, which maketh us possess our soul.
