До євреїв 1
1 Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,
On many occasions and in many ways in the olden time, God having spoken to the fathers through the prophets, at the last of these days has spoken to us through his Son,
2 в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив. (aiōn g165)
whom he put forth the heir of all things, and through whom he created the ages; (aiōn g165)
3 Сей, будучи сяєвом слави і обра-аом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,
who being the brightness of his glory, and the character of his person, and holding up all things by the word of his power, having made purgation of the sins, sat down on the right hand of the Majesty on high;
4 Стільки луччнй будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.
being so much greater than the angels, that he has inherited a name so much more excellent than they.
5 Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?
For to which one of the angels at any time did he say, Thou art my Son, this day have I begotten thee? and again, I will be unto him a Father, and he shall be unto me a Son?
6 Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.
And again when he may lead in the first begotten into the world, he says, Indeed let all the angels of God worship him.
7 І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломе огня слугами своїми.
And to the angels he says, he maketh his angels spirits, and his ministers a flame of fire: but to the Son he says,
8 Про Сина ж; Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти - палиця царювання Твого. (aiōn g165)
Thy throne, O God, is unto the age of the age; and the scepter of righteousness is the scepter of thy kingdom. (aiōn g165)
9 Полюбив єси правду, і зненавидів беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.
Thou hast loved righteousness, and hated iniquity; therefore God, thy God, has anointed thee with the oil of gladness above thy comrades.
10 І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса - дїло рук Твоїх.
And thou, at the beginning, O Lord, didst lay the foundations of the earth, and the heavens are the works of thy hands.
11 Вони зникнуть. Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,
These shall perish; but thou dost remain: truly all these shall wax old like a garment;
12 і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся.
and thou shalt roll them up like a mantle, and they shall be changed: but thou art the same, and thy years shall not fail thee.
13 Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правиці в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?
And to which one of the angels has he at any time said, Sit thou on my right hand, until I may make thine enemies the footstool of thy feet?
14 Чи не всї ж вони служебні духи, посилаєм! на служеннє про тих, що хочуть наслідувати спасеннє?
Are not all these ministering spirits, having been sent forth unto ministration for the sake of those who are about to inherit salvation?
