До ефесян 4

1 Благаю ж оце вас я, вязник у Господї, ходити достойно поклику, яким вас покликано,

2 з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпіливостю, терплячи один одного в любови,

3 стараючись держати единеннє духа в мирному союзї.

4 Одно тїло й один дух, яко ж і покликані в одній надїї вашого покликання;

5 один Господь, одна віра, одно хрещеннє,

6 один Бог і Отець усїх, що над усїма й через усїх і в усїх вас.

7 Кожному ж з нас дана благодать по мірі даровання Христового.

8 Тимже глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям.

9 (А те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землї?

10 Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.)

11 І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями,

12 на звершеннє сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового,

13 доки дійдемо всї до з'єдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового,

14 щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду,

15 а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос,

16 котрого все тїло зложене і звязано всякою увяззю спромоги по дїйству, (яке є) в мірі кожної части, робить зрост тїла на збудуваннє самого себе в любові.

17 Се ж оце глаголю і сьвідкую в Господї, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого,

18 оморочені мислями, відчужені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменїннє сердець їх.

19 Вони, зробившись безчувственними, оддали себе розпусту, щоб робити всяку нечистоту в зажерливости.

20 Ви ж не так познали Христа:

21 коли ж бо чули Його і в Йому навчились, що истина в Ісусї,

22 щоб відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тлїє в похотях лукавих,

23 а обновлятись духом ума вашого,

24 та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і сьвятости правди.

25 Тим-же, відкинувши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени.

26 Гнівайтесь та й не грішіть: нехай сонце не зайде у гнїві вашому.

27 Анї давайте місця дияволу.

28 Хто крав, більш не крадь, а лучче працюй, роблячи руками своїми добре, щоб мав що подати тому, хто в нуждї.

29 Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годить ся на збудуваннє віри, щоб подало благодать тим, хто чує.

30 І не засмучуйте Духа сьвятого Божого, котрим ви запечатані в день викупу.

31 Усяка гіркість, і гнїв, і ярость, і крик, і лайка нехай зникне од вас із усїм лихим.

32 Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христї простив вам.