Дії 8
1 Савло ж похваляв убийство його. Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів.
Saul approved of his being put to death. On that very day a great persecution broke out against the Church which was in Jerusalem; and its members, with the exception of the Apostles, were all scattered over the districts of Judea and Samaria.
2 Поховали ж Стефана побожні люде, і счинили великий плач по нему
Some religious men buried Stephen, with loud lamentations for him.
3 Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволікаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю,
But Saul began to devastate the Church; he entered house after house, dragged out men and women alike, and threw them into prison.
4 Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово.
Now those who were scattered in different directions went from place to place proclaiming the Good News.
5 І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа.
Philip went down to the city of Samaria, and there began to preach the Christ.
6 І вважав народ на слова Филипові однодушне, слухавши і бачивши ознаки, що він робив.
The people, one and all, listened attentively to what Philip told them, when they heard of, and saw, the miracles which he was working.
7 З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись.
For there were many instances of people with foul spirits, where the spirits, with loud screams, came out of them;
8 І стались радощі великі в городі тому.
and many who were paralysed or lame were cured, so that there was great rejoicing throughout that city.
9 Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городі, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий.
There was staying in the city a man named Simon, who had been practicing magic there and mystifying the Samaritan people, giving himself out to be some great Being.
10 На него вважали всі від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа.
Every one, high and low, paid attention to him. ‘This man,’ they used to say, ‘must be that Power of God which men call “The Great Power.”’
11 Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх.
And they paid attention to him because they had for a long time been mystified by his magic arts.
12 Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки.
However, when they came to believe Philip, as he told them the Good News about the Kingdom of God and the name of Jesus Christ, they were baptized, both men and women.
13 Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся.
Even Simon believed, and after his baptism attached himself to Philip, and was in his turn mystified at seeing signs and great miracles constantly occurring.
14 Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана,
When the Apostles at Jerusalem heard that the Samaritans had welcomed God’s Message, they sent Peter and John to them;
15 котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого.
and they, on their arrival, prayed that the Samaritans might receive the Holy Spirit.
16 (Ще бо ні на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.)
(As yet the Spirit had not descended upon any of them; they had only been baptized into the Faith of the Lord Jesus).
17 Тоді клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа.
Then Peter and John placed their hands on them, and they received the Holy Spirit.
18 Видівши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей,
When Simon saw that it was through the placing of the Apostles’ hands on them that the Spirit was given, he brought them a sum of money and said:
19 говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого.
“Give me also this power of yours, so that, if I place my hands upon any one, he may receive the Holy Spirit.”
20 Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути.
“A curse upon you and upon your money,” Peter exclaimed, “for thinking that God’s free gift can be bought with gold!
21 Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом.
You have no share or part in our Message, for your ‘heart is not right with God.’
22 Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого.
Therefore repent of this wickedness of yours, and pray to the Lord, that, if possible, you may be forgiven for such a thought;
23 Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе.
for I see that you have fallen into the ‘bitterness of envy’ and the ‘fetters of sin.’”
24 Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали.
“Pray to the Lord for me, all of you,” Simon answered, “so that none of the things you have spoken of may befall me.”
25 Ті ж, що сьвідвували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували.
Peter and John, having borne their testimony and delivered the Lord’s Message, returned to Jerusalem, telling the Good News, as they went, in many Samaritan villages.
26 Ангел же Господень промовив Филипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде З Єрусалиму в Газу; вона пуста.
Meanwhile an angel of the Lord had said to Philip: “Set out on a journey southwards, along the road that runs down from Jerusalem to Gaza.” (It is now deserted).
27 І вставши дійшов; і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим;
So Philip set out on a journey; and on his way he came upon an official of high rank, in the service of Candace, Queen of the Abyssinians. He was her treasurer, and had been to Jerusalem to worship,
28 і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю.
and was now on his way home, sitting in his carriage and reading the Prophet Isaiah.
29 Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього.
The Spirit said to Philip: “Go up to the carriage yonder and keep close to it.”
30 Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш?
So Philip ran up, and he heard the Abyssinian reading the Prophet Isaiah. “Do you understand what you are reading?” he asked.
31 Він же каже: Як бо можу, коли ніхто не наведе мене? І просив Филипа, щоб, вилізши, сїв в ним.
“How can I,” the other answered, “unless some one will explain it to me?” and he invited Philip to get up and sit by his side.
32 Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкривав уст своїх.
The passage of Scripture which he was reading was this — ‘Like a sheep, he was led away to slaughter, And as a lamb is dumb in the hands of its shearer, So he refrains from opening his lips.
33 У приниженню Його суд Його взято; рід же Його хто з'ясує? бо береть ся з землї життв Його.
In his lowly condition justice was denied him. Who will tell the story of his generation? For his life is cut off from earth.’
34 Озвав ся ж євнух, і каже до Филипа: прошу тебе, про кого пророк глаголе се? про себе, чи про иншого кого?
“Now,” said the Treasurer, addressing Philip, “tell me, of whom is the Prophet speaking? Of himself, or of some one else?”
35 Відкривши ж Филип уста свої, і почавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса.
Then Philip began, and, taking this passage as his text, told him the Good News about Jesus.
36 Верстаючи ж дорогу, прибули до води; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись?
Presently, as they were going along the road, they came to some water, and the Treasurer exclaimed: “Look! here is water; what is to prevent my being baptized?”
37 Рече ж Филип: Коли віруєш усїм серцем, то можна. Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос.
38 І звелїв з'упинити воза; й увійшли обидва в воду, Филип і євнух; і охрестив його.
So he ordered the carriage to stop, and they went down into the water — both Philip and the Treasurer — and Philip baptized him.
39 Як же вийшли з води. Дух Господень ухопив Филипа, і не бачив його більш євнух; і пійшов дорогою своєю, радуючись.
But, when they came up out of the water, the Spirit of the Lord caught Philip away, and the Treasurer saw no more of him; for he continued his journey with a joyful heart.
40 Филип же опинивсь ув Азотї, і проходячи проповідував по всїх городах, аж доки прийшов у Кесарию.
But Philip was found at Ashdod, and, as he went on his way, he told the Good News in all the towns through which he passed, till he came to Caesarea.
