Дії 7
1 Каже тодї архиєрей: Чи справді се так?
Тунчи баро рашай пушля Стэфанос: — Када чячес кадя?
2 Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Месопотамиї, перш нїж оселив ся він у Харані,
Вов пхэндя: — Пхрала и дада, выашунэнтэ! Кала амаро дад Авраамо инке на пэрэтрадя андо Харано и жувэлас андэ Месопотамия, Дэл славако авиля лэстэ
3 і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу.
и пхэндя: «Ужа пай пхув тири и лэ родостар тирэстар и жа кай пхув, сави Мэ тути сикавава».
4 Тоді вийшовши в землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете.
Тунчи вов жыля пай пхув халдеёндири и авиля андо Харано. Ай котар, кала муля лэско дад, о Дэл пэрэандярдя лэс андэ кадья пхув, андэ сави тумэ икхатар жувэн.
5 І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги. а обіцяв дати йому її в державу і насінню його після него, як не було в него дитини.
И на дя лэсти пэр латэ нисаво котор пхув, а пхэндя, со отдэла кадья пхув лэсти и лэстирэ бэяцэнди тунчи, кала вов инке сас бибэяцэнго.
6 Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років.
И пхэндя лэсти о Дэл: «Тирэ бэяцэ авэна найчяченца андэ найпэстири пхув, и лэн терэна бутярнэнца, и онэ андярэна грыжа штаршэл бэрша.
7 А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог, і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місці сьому.
Нэ Мэ, — пхэндя о Дэл, — авава тэ сындосарав кодва народо, кастэ онэ авэна бутярнэнца, и тунчи онэ выжана и авэна тэ тэлён Манди пэ кадва тхан».
8 І дав йому завіт обрізання; і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів.
Тунчи Вов дя лэсти завето тэ обшынэлпэ. Авраамо, кала бэяндиля Исаако, обшындя лэс андо охто дес. Кав Исаако бэяндиля Иаково, ай кав Иаково — дэшудуй патриархоря.
9 А патриярхи через зависть продали ИосиФа в Єгипет; і був з ним Бог,
Патриархоря завистятар битиндэ Иосифос андо Египто. Нэ Дэл сас лэса
10 і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким; і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю.
и фэрисардя лэс всаворя грыжатар. Вов дя Иосифости годи и мищимос англав фараоно, тхагар египтонэнго. Ай кодва тердя лэс пхурэдэрэса андо Египто и андо всаворо пэско чер.
11 Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Ханаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отцї наші.
Тунчи авиле бокхалимос и бари грыжа пэ всаворэ пхувья Египто и Ханаано. Амарэ дада никай на аракхэнас хамос.
12 Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгипті, післав отцїв наших найперш.
Кала Иаково ашундя, кай андо Египто исин марно, вов бишалдя кордэ амарэ дадэн екх моло.
13 А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся званим Фараонові рід Йосифів.
Ай сар онэ авиле авэр моло, Иосифо отпхэрнадяпэ пэстирэ пхралэнди, и фараоно ужангля пала Иосифоско родо.
14 Піславши ж ЙосиФ, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ.
Тунчи Иосифо бишалдя и акхардя пэстирэс дадэс Иаковос и всаворо пэско родо, савэс сас эхтадэш панч манушэн.
15 Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші,
Иаково авиля андо Египто. Котэ муле вов и дада амарэ.
16 і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого.
Лэндирэ тилоря сас пэрэандярдэ андо Шэхемо и тховдэ андо склэпо, саво тиндя Авраамо палай рупунэ кай шавэ Хаморостирэ андо Шэхемо.
17 Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ і намножувавсь у Єгиптї,
И сар майпашэ сас вряма, кала тердяпэ кода, пала со Дэл солахалас лэ Авраамости, амарэн манушэн ашэлас майбут андо Египто,
18 аж поки настав инший цар, що не знав уже ЙосиФа.
жыкай кодья вряма, сар андо Египто вазгляпэ авэр тхагар, саво на жанэлас Иосифос.
19 Сей, хитрий проти роду нашого, мучив отцїв наших, щоб викидали дїток своїх, щоб не бути їм живими.
Кадва хрантимаса обжаласпэ амарэ народоса, стасавэлас дадэн амарэн, терэлас кадя, соб онэ тэ вышон пэстирэн бэяцэн, савэ найдэлмут бэяндиле, кай кола тэ мэрэн.
20 Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу; годовано його три місяці в хатї батька його.
Андэ кадья вряма бэяндиля Моисеё, вов сас шукар англав Дэл. Трин шон лэс праварэнас андо чер лэстирэ дадэстэ.
21 Як же викинуто його, взяла його дочка Фараонова, й вигодувала його собі за сина.
А сар сас шуто, лэс ля щей фараоностири и барярдя лэс, сар пэстирэс шавэс.
22 І навчивсь Мойсей усієї Єгипецької мудрости, був же потужний у словах і в дїлах.
Моисеё сас сытярдо всаворя египтостиряти годяти и сас зорало андэ лава и рындоря.
23 Як же сповнивсь йому сорокодїтний час, забажало серце його одвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.
Сар лэсти ашыля саранда бэрш, авиля лэсти по води тэ авэл кай пэстирэ пхрала, шавэ Израилёстирэ.
24 І, побачивши одного обиженого, уступив ся за него, тай помстив ся за обиженого, вбивши Єдиптянина.
И удикхля, сар екхэсти лэндар египтянино терэлас бида. Вов тэрдиля пала лэстэ, отпотиндя вражымарести и умардя египтянинос.
25 Думав же, що зрозуміють брати його, що Бог його рукою дає їм спасеннє; вони ж не зрозуміли.
Вов гындолас, лэстирэ пхрала полэна, со Дэл лэстирэса вастэса дэл лэнди фэрисаримос, нэ онэ на полинэ.
26 Другого ж дня явив ся їм, як бились, і приводив їх до поєднання, говорячи: Мужі, ви брати; за що ви обижаєте один одного?
Пэ авэр дес, кала коисавэ андай лэндэ марэнаспэ, вов авиля и закамля тэ андярэл лэн кав миро, пхэндя: «Муршалэ, тумэ ж пхрала! Пэр со терэн бида екх екхэсти?»
27 Той же, що обижав ближнього, відопхнув його, кажучи: Хто тебе настановив князем і суддею над нами?
Нэ кодва, ко терэлас бида лэ пашутнэсти, отшутя лэс пэстар тай пхэндя: «Ко тут тховдя пхурэдэрэса и сындомареса паша амэндэ?
28 Чи й мене хочеш убити, як убив єси вчора Єгиптянина?
Чи на камэс ту и ман тэ умарэс, сар арати умардян египтянинос?»
29 Утік же Мойсей за словом сим, і зайшов у землю Мадиямську, де зродив двох синів.
Кала Моисеё ашундя кала лава, вов нашля тай ашыляпэ тэ жувэл андэ пхув Мадиамо, котэ андэ лэстэ бэяндиле дуй шавэ.
30 А як уплило сорок років, явивсь йому в пустині під горою Синаєм ангел Господень у поломї огняного куща.
Кала прожыля саранда бэрша, андэ мал, пашав плай Синаё кав Моисеё авиля ангело андэ яг, сави пхаболас андо пусаимаско кустарнико.
31 Мойсей же побачивши дивувавсь видїннєм; як же приступив він, щоб придивитись, роздав ся голос Господень до него:
Моисеё дивосайля, кала удикхля када. Вов поджыля тэ подикхэл пэ када и ашундя котар гласо лэ Раеско:
32 Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись.
«Мэ Дэл тирэ дадэнго, Дэл Авраамоско, Исаакоско и Иаковоско». Моисеё тиноласпэ даратар и на ваздэлас пэстирэ якха.
33 Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, - земля сьвята.
Рай пхэндя лэсти: «Злэ пэрналэ пай тирэ пэрнэ, колэсти со пхув, пэ сави ту тэрдёс — свэнто.
34 Дивившись видів я муку народу мого в Єгиптї, і стогнаннє його чув я, і зійшов визволити його. І тепер іди, пішлю тебе в Єгипет.
Мэ дикхлем, сар стасавэн Мэрно народо андо Египто, и ашундэм лэско ровимос, и авилем тэ фэрисарав лэс. Ай икхатар жа, Мэ бишалав тут андо Египто».
35 Сього Мойсея, котрого відцурались вони, кажучи: хто тебе настановив князем та суддею над нами? сього Бог князем і збавителем післав рукою ангела, що явивсь йому в кущі (корчі).
Калэс Моисеёс, савэстар онэ отпхэндэпэ лавэнца: «Ко тховдя тут пхурэдэрэса и сындомареса?» — Дэл бишалэл сар пхурэдэрэс и фэрисаримарес черэз ангелос, саво сикадиля лэсти андав пусаимаско кустарнико.
36 Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгипті, й на Червоному морі, і в пустиш сорок років.
Кадва выандярдя лэн тай тердя диворя и шпэры андэ пхув Египто, и андо Лоло море, и андэ мал саранда бэрш.
37 Се той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте.
Када кодва Моисеё, саво пхэндя шавэнди Израилёстирэнди: «Андай тумарэ пхрала о Дэл тховэла тумэнди пророкос, сар тховдя ман».
38 Се той, що був у зборі в пустині з ангелом, котрий промовляв до него на горі Синаї, та з отцями нашими, що прийняв живі слова, щоб дати нам.
Када кодва, саво стидяпэ андэ мал лэ амарэнца дадэнца и лэ ангелоса, саво дэлас дума лэса по плай Синаё. Када вов приля жундэ лава, кай тэ пэрэдэл амэнди.
39 Котрому не хотїли слухняними бути отцї наші, а відопхнули його, і обернулись серцем у Єгипет,
Амарэ дада на закамле тэ кандэн Моисеёс, нэ отшутэ лэс тай тходэ андо води тэ рисавэн андо Египто.
40 говорячи Ааронові: Зроби нам богів, котрі б ійшли перед нами; бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту, не знаємо, що стало, ся з ним.
Онэ пхэндэ Аароности: «Стер амэнди дэвлэн, савэ жана англай амэндэ, пала кода со амэ на жанас, со тердяпэ лэ Моисеёса, саво выандярдя амэн андай Египтостири пхув».
41 І зробили телця в дні ті, і приносили посьвяти ідолу, і втїшались дїлами рук своїх.
Ай андэ кола деса онэ стердэ гурувэс тай андэ жэртва идолости и лошавэнас колэсти, со стердэ пэстирэ вастэнца.
42 Одвернув ся ж Бог і попустив їх кланятись воїнству небесному, як написано в книзі пророків: Хиба заколене та посьвяти приносили ви мені сорок років у пустинї, доме Ізраїлїв?
Дэл отрисайля лэндар и ашадя лэн тэ тэлён чергаенди пав болыбэн, сар пистросардо андэ лила пророкондирэ: «Чер Израилёско! Чи зашынэнас тумэ, чи анэнас жэртворя всаворэ саранда бэрш андэ мал?
43 Ні, ви підняли намет Молохів і зорю бога вашого РемФана, боввани, що поробили на поклоненнє їм; і переселю я вас дальш Вавилона.
Тумэ линэ пэса катуна Молохостири, чиргай тумарэс дэвлэс Ремфанос тай образоря, савэ тумэ стердэ, кай тэ тэлён лэнди. Пала када Мэ пэрэандярава тумэн майдур Вавилоностар».
44 Намет сьвідчення був у отців наших у пустинї, як звелїв Той, Хто глаголав Мойсейові зробити його по взорцеві, який бачив.
Амарэ дадэндэ андэ мал сас Катуна Допхэнимастири. Кодва, Ко дэлас дума Моисеёса, припхэндя лэсти тэ терэл ла пав образо, саво кодва дикхля.
45 Котрий також узявши отцї наші винесли з Ісусом у державу поган, що прогнав Бог од лиця отцїв наших, аж до днів Давидових.
Кала амарэ дада прилинэ кадья Катуна, онэ и Исусо Навиёско заандярдэ ла андэ пхув народонэн, савэн Дэл вытрадя англай лэндэ. Кадя сас кай и вряма Давидостири,
46 Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти намет для Бога Якового.
саво аракхля мищимос англав Дэл и мангэлас Лэстар, кай тэ аракхэл чер важ о родо Иаковоско.
47 Соломон же збудував йому храм.
Ай о чер Лэсти стердя Соломоно.
48 Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк:
Нэ Майбаро на жувэл андэ чера, савэ тердэ манушэнца. Пророко пхэнэл пала када:
49 Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого?
«Болыбэн — Мэрно троно, и пхув — када тхан, кай Мэ тховав Пэстирэ пэрнэ! Саво чер тумэ терэна Манди? — пхэнэл о Рай. — Кай тэ авэл тхан Мэ тэ чиював?
50 Хиба не моя рука зробила се все?
Чи най Мэрно васт вся када стердя?»
51 Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви.
Тумэ — найкандунэ мануша барунэ воденца и затердэ канэнца! Тумэ всавори вряма вэрицайвэн Свэнтонэ Духости, сар тумарэ дада, кадя и тумэ!
52 Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались.
Кас андай пророкоря на гонисарэнас тумарэ дада? Онэ умардэ колэн, савэ пэ англал пхэнэнас, со авэла Чячимаско, ай икхатар тумэ прэдинэ тай умардэ Лэс!
53 Ви прийняли закон через розпорядки ангелів, та й не хоронили його.
Тумэ прилинэ о Законо, саво пэрэдинэ тумэнди ангелоря, нэ на ашыле тэ жувэн, сар вов пхэнэл.
54 Почувши ж се, запалали серцем своїм, і скреготали зубами на него.
Кала онэ ашунэнас када, холятар росшынэнас водя и стасавэнас данда.
55 Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правиці у Бога,
Стэфано, пхэрдярдо Свэнтонэ Духоса, вазгля якха по болыбэн тай дикхля слава Дэвлэстири и Исусос, Саво тэрдёлас пай право риг Дэвлэстар.
56 і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога.
— Дикхэн, — пхэндя вов, — мэ дикхав отпхэрнадо болыбэн и Шавэс Манушыканэс, Саво тэрдёл пай право риг Дэвлэстар.
57 Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушне на него,
Нэ онэ зацыписардэ зоралэ гласоса, затердэ пэстирэ кана и екхэтанэ хукле пэр лэстэ.
58 і, випровадивши за город, укаменували його; а сьвідки поклади одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом,
Онэ выандярдэ лэс палай форо и ашыле тэ шон андэр лэстэ бара. Допхэнимаря тховдэ пэстири йида кай пэрнэ тэрнэ манушэсти, савэс акхарэнас Савло.
59 і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій.
Кала онэ шонас андо Стэфано бара, вов приакхардя Исусос: — Рай Исусо! Прилэ духо мэрно!
60 Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув.
Тунчи пэля пэ чянга и фартэ зацыписайля: — Рай, мэк на авэл пэр лэндэ кадва бэзэх. Вов пхэндя кала лава и муля.
