< Дії 7 >
1 Каже тодї архиєрей: Чи справді се так?
Then the high priest asked, “Is this true?”
2 Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Месопотамиї, перш нїж оселив ся він у Харані,
Stephen replied, “Brothers and fathers, hear what I have to say. God, who manifests himself in the glory, appeared to our ancestor Abraham when he was in Mesopotamia, and before he settled in Haran, and said to him –
3 і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу.
‘Leave your country and your people, and come into the country that I will show you.’
4 Тоді вийшовши в землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете.
And so Abraham left the country of the Chaldaeans and settled in Haran; and from there, after his father’s death, God caused him to migrate into this country, in which you are now living.
5 І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги. а обіцяв дати йому її в державу і насінню його після него, як не було в него дитини.
God did not at that time give him any part of it, not even a foot of ground. But he promised to give him possession of it and his descendants after him, though at that time he had no child.
6 Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років.
God’s words were these – ‘Abraham’s descendants will live in a foreign country, where they will be enslaved and ill-treated for four hundred years.
7 А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог, і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місці сьому.
But I myself will judge the nation, to which they will be enslaved,’ God said, ‘and after that they will leave the country and worship me in this place.’
8 І дав йому завіт обрізання; і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів.
Then God made with Abraham the covenant of circumcision; and under it Abraham became the father of Isaac, and circumcised him when he was eight days old; and Isaac became the father of Jacob; and Jacob of the Twelve Patriarchs.
9 А патриярхи через зависть продали ИосиФа в Єгипет; і був з ним Бог,
The Patriarchs, out of jealousy, sold Joseph into slavery in Egypt; but God was with him,
10 і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким; і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю.
and delivered him out of all his troubles, and enabled him to win favor and show wisdom before Pharaoh, king of Egypt, who appointed him Governor of Egypt and of his whole household.
11 Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Ханаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отцї наші.
Then a famine spread over the whole of Egypt and Canaan, causing great distress, and our ancestors could find no food.
12 Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгипті, післав отцїв наших найперш.
Hearing, however, that there was corn in Egypt, Jacob sent our ancestors there on their first visit.
13 А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся званим Фараонові рід Йосифів.
In the course of their second visit, Joseph revealed himself to his brothers, and his family became known to Pharaoh.
14 Піславши ж ЙосиФ, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ.
Then Joseph sent an urgent invitation to his father Jacob and to his relatives, seventy-five persons in all;
15 Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші,
and so Jacob went down into Egypt. There he died, and our ancestors also,
16 і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого.
and their bodies were removed to Shechem, and laid in the tomb which Abraham had bought for a sum of money from the sons of Hamor in Shechem.
17 Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ і намножувавсь у Єгиптї,
As the time drew near for the fulfillment of the promise which God had made to Abraham, the people increased largely in numbers in Egypt,
18 аж поки настав инший цар, що не знав уже ЙосиФа.
until a new king, who knew nothing of Joseph, came to the throne.
19 Сей, хитрий проти роду нашого, мучив отцїв наших, щоб викидали дїток своїх, щоб не бути їм живими.
This king acted deceitfully towards our people and ill-treated our ancestors, making them abandon their own infants, so that they should not be reared.
20 Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу; годовано його три місяці в хатї батька його.
It was just at this time that Moses was born. He was an exceedingly beautiful child, and for three months was brought up in his own father’s house;
21 Як же викинуто його, взяла його дочка Фараонова, й вигодувала його собі за сина.
and, when he was abandoned, the daughter of Pharaoh found him and brought him up as her own son.
22 І навчивсь Мойсей усієї Єгипецької мудрости, був же потужний у словах і в дїлах.
So Moses was educated in all the learning of the Egyptians, and proved his ability both by his words and actions.
23 Як же сповнивсь йому сорокодїтний час, забажало серце його одвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.
When he was in his fortieth year, he resolved to visit his fellow Israelites;
24 І, побачивши одного обиженого, уступив ся за него, тай помстив ся за обиженого, вбивши Єдиптянина.
and, seeing an Israelite ill-treated, he defended him, and avenged the man, who was being wronged, by striking down the Egyptian.
25 Думав же, що зрозуміють брати його, що Бог його рукою дає їм спасеннє; вони ж не зрозуміли.
He thought his own people would understand that God was using him to save them; but they failed to do so.
26 Другого ж дня явив ся їм, як бились, і приводив їх до поєднання, говорячи: Мужі, ви брати; за що ви обижаєте один одного?
The next day he again appeared on the scene, when some of them were fighting, and tried to make peace between them. ‘Men,’ he said, ‘you are brothers; how is it that you are ill-treating one another?’
27 Той же, що обижав ближнього, відопхнув його, кажучи: Хто тебе настановив князем і суддею над нами?
But the man who was ill-treating his fellow workman pushed Moses aside saying – ‘Who made you a ruler and judge over us?
28 Чи й мене хочеш убити, як убив єси вчора Єгиптянина?
Do you mean to make away with me as you did yesterday with that Egyptian?’
29 Утік же Мойсей за словом сим, і зайшов у землю Мадиямську, де зродив двох синів.
At these words Moses took to flight, and became an exile in Midian; and there he had two sons born to him.
30 А як уплило сорок років, явивсь йому в пустині під горою Синаєм ангел Господень у поломї огняного куща.
Forty years had passed when there appeared to him, in the desert of Mount Sinai, an angel in a flame of fire in a bush.
31 Мойсей же побачивши дивувавсь видїннєм; як же приступив він, щоб придивитись, роздав ся голос Господень до него:
When Moses saw it, he was astonished at the vision; but on his going nearer to look at it more closely, the voice of the Lord was heard to say –
32 Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись.
‘I am the God of your ancestors, the God of Abraham, Isaac, and Jacob.’ Moses trembled, and did not dare to look.
33 Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, - земля сьвята.
Then the Lord said to him – ‘Take your sandals off your feet, for the spot where you are standing is holy ground.
34 Дивившись видів я муку народу мого в Єгиптї, і стогнаннє його чув я, і зійшов визволити його. І тепер іди, пішлю тебе в Єгипет.
I have seen the oppression of my people who are in Egypt, and heard their groans, and I have come down to deliver them. Come now and I will send you into Egypt.’
35 Сього Мойсея, котрого відцурались вони, кажучи: хто тебе настановив князем та суддею над нами? сього Бог князем і збавителем післав рукою ангела, що явивсь йому в кущі (корчі).
This same Moses, whom they had disowned with the words – ‘Who made you a ruler and a judge?’ was the man whom God sent to be both a ruler and a deliverer, under the guidance of the angel that had appeared to him in the bush.
36 Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгипті, й на Червоному морі, і в пустиш сорок років.
He it was who led them out, after he had shown wonders and signs in Egypt, in the Red Sea, and in the desert during forty years.
37 Се той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте.
This was the Moses who said to the people of Israel – ‘God will raise up for you, from among yourselves, a prophet, as he raised up me.’
38 Се той, що був у зборі в пустині з ангелом, котрий промовляв до него на горі Синаї, та з отцями нашими, що прийняв живі слова, щоб дати нам.
He, too, it was who was present at the assembly in the desert, with the angel who talked to him on Mount Sinai, and with our ancestors, and who received living truths to impart to you.
39 Котрому не хотїли слухняними бути отцї наші, а відопхнули його, і обернулись серцем у Єгипет,
Yet our ancestors refused him obedience; more than that, they rejected him, and in their hearts turned back to Egypt,
40 говорячи Ааронові: Зроби нам богів, котрі б ійшли перед нами; бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту, не знаємо, що стало, ся з ним.
while they said to Aaron – ‘Make us Gods who will lead the way for us, since, as for this Moses who has brought us out of Egypt, we do not know what has become of him.’
41 І зробили телця в дні ті, і приносили посьвяти ідолу, і втїшались дїлами рук своїх.
That was the time when they made the calf and offered sacrifice to their idol, and held festivities in honor of their own handiwork!
42 Одвернув ся ж Бог і попустив їх кланятись воїнству небесному, як написано в книзі пророків: Хиба заколене та посьвяти приносили ви мені сорок років у пустинї, доме Ізраїлїв?
So God turned from them and left them to the worship of the Starry Host, as is written in the book of the prophets – ‘Did you offer victims and sacrifices to me, house of Israel, all those forty years in the desert?
43 Ні, ви підняли намет Молохів і зорю бога вашого РемФана, боввани, що поробили на поклоненнє їм; і переселю я вас дальш Вавилона.
You took with you the tent where Moloch is worshiped and the star of the god Rephan – the images which you had made to worship. Therefore I will exile you beyond Babylon.’
44 Намет сьвідчення був у отців наших у пустинї, як звелїв Той, Хто глаголав Мойсейові зробити його по взорцеві, який бачив.
Our ancestors had the tent where they worshiped God in the desert, constructed, just as he who spoke to Moses had directed him to make it, after the model which he had seen.
45 Котрий також узявши отцї наші винесли з Ісусом у державу поган, що прогнав Бог од лиця отцїв наших, аж до днів Давидових.
This tent, which was handed down to them, was brought into this country by our ancestors who accompanied Joshua (at the conquest of the nations that God drove out before their advance), and remained here until the time of David.
46 Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти намет для Бога Якового.
David found favor with God, and prayed that he might provide the God of Jacob with a place to reside.
47 Соломон же збудував йому храм.
But it was Solomon who built a house for God.
48 Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк:
Yet it is not in buildings made by hands that the Most High dwells. As the prophet says –
49 Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого?
‘The heavens are a throne for me, and the earth a stool for my feet. What manner of house will you build me, asks the Lord, or what place is there where I may rest?
50 Хиба не моя рука зробила се все?
Was it not my hand that made all these things?’
51 Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви.
Stubborn people, heathen in heart and ears, you are for ever resisting the Holy Spirit; your ancestors did it, and you are doing it still.
52 Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались.
Which of the prophets escaped persecution at their hands? They killed those who foretold the coming of the righteous one; of whom you, in your turn, have now become the betrayers and murderers –
53 Ви прийняли закон через розпорядки ангелів, та й не хоронили його.
you who received the Law as transmitted by angels and yet failed to keep it.”
54 Почувши ж се, запалали серцем своїм, і скреготали зубами на него.
As they listened to this, the Council grew frantic with rage, and gnashed their teeth at Stephen.
55 Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правиці у Бога,
He, filled as he was with the Holy Spirit, fixed his eyes intently on the heavens, and saw the glory of God and Jesus standing at God’s right hand.
56 і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога.
“Look,” he exclaimed, “I see heaven open and the Son of Man standing at God’s right hand!”
57 Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушне на него,
At this, with a loud shout, they stopped their ears and all rushed on him, forced him outside the city,
58 і, випровадивши за город, укаменували його; а сьвідки поклади одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом,
and began to stone him, the witnesses laying their clothes at the feet of a young man named Saul.
59 і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій.
And they stoned Stephen, while he cried to the Lord, “Lord Jesus! Receive my spirit!”
60 Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув.
Falling on his knees, he called out loudly, “Lord! Do not charge them with this sin;” and with these words he fell asleep.