< Дії 25 >

1 Прибувши ж Фест у ту країну, по трох днях пійшов у Єрусалим з Кесариї.
When Festus was come into the province after thre dayes he ascended fro Cesarea vnto Ierusalem.
2 І явились перед ним архиєреї та значні з Жидів проти Павла, й благали його,
Then enformed him the hye prestes and the chefe of the Iewes of Paul. And they besought him
3 просячи ласку в него, щоб післав його в Єрусалим, змовившись, щоб його вбити на дорозї.
and desired faveour agaynst him that he wold sende for him to Ierusalem: and layde awayte for him in the waye to kill him.
4 Фест же відказав, що Павла стережуть у Кесариї, і що він сам незабаром має пійти (туди).
Festus answered that Paul shuld be kept at Cesarea: but that he him selfe wold shortly departe thither.
5 Которі ж з між вас, каже, згідні в сьому, нехай ідуть зо мною, і коли що є в сьому чоловікові, нехай винують його.
Let the therfore (sayd he) which amoge you are able to do it come doune with vs and accuse him if ther be eny faute in the man.
6 І, пробувши у них більш десяти днів, прибув у Кесарию; назавтра ж сівши на судищі, звелїв привести Павла.
When he had taried there moare then ten dayes he departed vnto Cesarea and the nexte daye sate doune in the iudgemet seate and commaunded Paul to be brought.
7 Як же прийшов він, обступили (його) Жиди, що прийшли з Єрусалиму, приносячи на Павла многі і тяжкі вини, котрих не змогли довести.
When he was come the Iewes which were come fro Ierusalem came aboute him and layde many and greveous complayntes agaynst Paul which they coulde not prove
8 А він відказав, що нї проти закону Жидівського, нї проти церкви, нї проти кесаря нічого не провинив.
as longe as he answered for him selfe that he had nether agaynst the lawe of the Iewes nether agaynst the temple nor yet agaynst Cesar offended eny thinge at all.
9 Фест же, хотівши Жидам угодити, озвавшись, каже Павлові: Хочеш іти в Єрусалим, і там судитись передо мною в сьому?
Festus willinge to do the Iewes a pleasure answered Paul and sayde: wilt thou goo to Ierusalem and there be iudged of these thinges before me?
10 Рече ж Павел: Я стою перед судищем кесаревим; там маю суд приймати. Жидів нічим не скривдив я, як і ти добре знаєш.
Then sayd Paul: I stonde at Cesars iudgemet seate where I ought to be iudged. To ye Iewes have I no harme done as thou verely well knowest.
11 Коли я не прав і зробив що достойне смерти, не відмовляюсь і вмерти; коли ж нема в менї нїчого, чим мене сї винують, нїхто не може мене їм видати. Покликуюсь до кесаря.
If I have hurte them or comitted eny thinge worthy of deeth I refuse not to dye. If none of these thinges are where of they accuse me no man owght to delyver me to them. I appeale vnto Cesar.
12 Тодї Фест, поговоривши з радою, відказав: Ти покликуєш ся до кесаря, до кесаря й пійдеш.
Then spake Festus with deliberacion and answered. Thou hast appealed vnto Cesar: vnto Cesar shalt thou goo.
13 Як же минуло днїв кілька, Агриппа цар та Верникия прибули в Кесарию витати Феста.
After a certayne dayes kinge Agrippa and Bernice came vnto Cesarea to salute Festus.
14 А як пробули тут многі днї, предложив Фест цареві Павлову справу, говорячи: Є (тут) один чоловік, оставлений вязнем од Феликса;
And when they had bene there a good ceason Festus rehersed Paules cause vnto ye kynge sayinge: ther is a certayne man left in preson of Felix
15 про него, як прибув я в Єрусалим, обявили архнєреї та старші Жидівські, доповняючись суду на него.
about whom when I came to Ierusalem the hye prestes and elders of the Iewes enformed me and desyred to have iudgement agaynst him.
16 Відказав я їм, що се не Римський звичай, видавати кого на смерть перш, ніж обвинувачений мати ме винувателїв перед лицем, і дасть ся йому місце оборони від вини.
To whom I answered: It is not the maner of the Romayns to delyver eny man that he shuld perisshe before that he which is accused have the accusars before him and have licence to answer for him selfe concerninge ye cryme layde agaynst him:
17 Як же зійшлись вони сюди, я, не роблячи жадної проволоки, сївши другого дня на судищі, звелїв привести чоловіка.
whe they were come hidder wt out delaye on the morowe I sate to geve iudgement and comaunded ye ma to be brought forthe.
18 Обступивши його винувателї, нїякої вини не принесли, про які я думав,
Agaynst who when ye accusers stode vp they brought none accusacion of soche thinges as I supposed:
19 були ж між ними деякі змагання про марновірство їх та про якогось Ісуса, що вмер, про котрого казав Павел, що Він живий.
but had certayne questions agaynst him of their awne supersticion and of one Iesus which was ded: whom Paul affirmed to be alyve.
20 Я ж, сумніваючись про се змаганнє, сказав: коли хоче, нехай іде в Єрусалим і там судить ся про се.
And be cause I douted of soche maner questions I axed him whyther he wolde goo to Ierusalem and there be iudged of these matters.
21 Як же Павел покликнув ся, щоб його задержано до розсуду Августа, звелїв я держати його, доки одішлю до кесаря.
Then when Paul had appealed to be kept vnto the knowledge of Cesar I commaunded him to be kept tyll I myght sende him to Cesar.
22 Агриппа ж каже до Феста: Хотїв би й я чоловіка сього послухати. Він же: Завтра, каже, чути меш його.
Agrippa sayd vnto Festus: I wolde also heare ye man my selfe. To morowe (sayde he) thou shalt heare him.
23 Назавтра ж, як прийшов Агриппа та Верникия з великою пихою та ввійшли в судову палату з тисячниками та городськими переднїми мужами, звелїв Фест привести Павла.
And on ye morowe when Agrippa was come and Bernice with greate pompe and were entred into the counsell housse with the captaynes and chefe men of the cite at Festus commaundement Paul was brought forth.
24 І каже Фест: Агриппо царю і всї мужі, що сидите з нами, гляньте на сього, про котрого все множество Жидів озвалось до мене в Єрусалимі, гукаючи, що не треба йому жити більш.
And Festus sayde: kynge Agrippa and all men which are heare present wt vs: ye se this man about whom all the multitude of the Iewes have bene with me both at Ierusalem and also here cryinge that he ought not to lyve eny lenger.
25 Я ж, зрозумівши, що нїчого достойного смерти він не зробив, а як і (сам) він покликнув ся до Августа, то й присудив я післати його.
Yet founde I nothinge worthy of deeth that he had comitted. Neverthelesse seinge that he hath appealed to Cesar I have determined to sende him.
26 Про него ж нїчого докладного писати панові не маю. Тим привів його перед вас, а особливо перед тебе, царю Агриппо, щоб зробивши розпит, мав що написати.
Of whom I have no certayne thinge to wryte vnto my lorde. Wherfore I have brought him vnto you and specially vnto the kynge Agrippa that after examinacion had I myght have sumwhat to wryte.
27 Нерозсудливо бо мені здаєть ся післати вязника, а яка вина на нему, не означити.
For me thynketh it vnreasonable for to sende a presoner and not to shewe the causes which are layde agaynst him.

< Дії 25 >