Дії 22
1 Мужі брати й батьки, вислухайте тепер мов оправданнє перед вами.
Britheren and fadris, here ye what resoun Y yelde now to you.
2 Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились.
And whanne sum herden that in Ebrew tunge he spak to hem, thei yauen the more silence.
3 І рече: Я справді чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож вв всї тепер.
And he seide, Y am a man a Jew, borun at Tharse of Cilicie, nurischid and in this citee bisidis the feet of Gamaliel, tauyt bi the treuthe of fadris lawe, a louyere of the lawe, as also ye alle ben to dai.
4 Я сей путь гонив до смерти, вяжучи та віддаючи в темниці чоловіків і жінок;
And Y pursuede this weie til to the deth, byndynge and bitakinge `in to holdis men and wymmen,
5 яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх.
as the prince of prestis yeldith witnessyng to me, and alle the grettest in birth. Of whom also Y took pistlis to britheren, and wente to Damask, to bring fro thennys men boundun in to Jerusalem, that thei schulden be peyned.
6 Стало ся ж мені, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба.
And it was don, while Y yede, and neiyede to Damask, at myddai sudeynli fro heuene a greet plente of liyt schoon aboute me.
7 І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш?
And Y felde doun to the erthe, and herde a voice fro heuene, seiynge to me, Saul, Saul, what pursuest thou me? It is hard to thee to kike ayens the pricke.
8 Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? і рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш.
And Y answeride, Who art thou, Lord? And he seide to me, Y am Jhesu of Nazareth, whom thou pursuest.
9 Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав мені.
And thei that weren with me sien but the liyt, but thei herden not the vois of hym, that spak with me.
10 Сказав же я: Що робити мені, Господи? Господь же рече до мене: Уставши йди в Дамаск; а там скажеть ся тобі про все, що постановлено тобі робити.
And Y seide, Lord, what schal Y do? And the Lord seide to me, Rise thou, and go to Damask; and there it schal be seid to thee, of alle thingis which it bihoueth thee to do.
11 Як же не бачив я від сяйва того сьвітла, то ведений за руку від тих, що були зо мною, увійшов я в Дамаск.
And whanne Y saye not, for the clerete of that liyt, Y was led bi the hond of felowis, and Y cam to Damask.
12 Ананїя ж, чоловік один побожний по закону, доброї слави у всіх тамешнїх Жидів,
And a man, Ananye, that bi the lawe hadde wytnessyng of alle Jewis dwellinge in Damask,
13 прийшовши до мене і ставши, рече менї: Савле брате, прозри. І я тій ж години побачив його.
cam to me, and stood niy, and seide to me, Saul, brother, biholde. And Y in the same our biheelde in to hym.
14 Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його.
And he seide, God of oure fadris hath bifor ordeyned thee, that thou schuldist knowe the wille of him, and schuldist se the riytful man, and here the vois of his mouth.
15 Бо будеш сьвідком Йому перед усіма людьми у тому, що ти бачив і чув єси.
For thou schalt be his witnesse to alle men, of tho thingis that thou hast seyn and herd.
16 А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє.
And now, what dwellist thou? Rise vp, and be baptisid, and waische awei thi synnes, bi the name of hym clepid to help.
17 І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню,
And it was don to me, as Y turnede ayen in to Jerusalem, and preyede in the temple, that Y was maad in rauysching of soule,
18 і видів Його, глаголючого мені: Поспіши та вийди боржій з Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене.
and Y siy him seiynge to me, Hiye thou, and go out faste of Jerusalem, for thei schulen not resseyue thi witnessing of me.
19 А я сказав: Господи, вони знають, що я вкидав у темниці та бив по школах тих, що вірували в Тебе.
And Y seide, Lord, thei witen, that Y was closing togidir `in to prisoun, and betinge bi synagogis hem that bileueden `in to thee.
20 І як пролилась кров СтеФана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його.
And whanne the blood of Steuene, thi witnesse, was sched out, Y stood niy, and consentide, and kept the clothis of men that slowen hym.
21 І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе.
And he seide to me, Go thou, for Y schal sende thee fer to naciouns.
22 Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землі такого! не жити йому.
And thei herden him til this word; and thei reiseden her vois, and seiden, Take awei fro the erthe siche a maner man; for it is not leueful, that he lyue.
23 Як же кричали вони та кидали одежу, та підкидали порохом на воздух,
And whanne thei crieden, and kesten awei her clothis, and threwen dust in to the eir,
24 звелїв тисячник вести його в замок, і казав бійкою допитуватись у него, щоб дознатись, чого так гукають на него.
the tribune comaundide hym to be led in to castels, and to be betun with scourgis, and to be turmentid, that he wiste, for what cause thei crieden so to him.
25 Як же розтягнуто (вязано) його реміннєм, рече Павел до сотника стоячого: Хиба годить ся вам чоловіка Римлянина, та й несудженого, бити?
And whanne thei hadden boundun hym with cordis, Poul seide to a centurien stondinge niy to hym, Whether it is leueful to you, to scourge a Romayn, and vndampned?
26 Почувши ж сотник, приступивши до тисячника, сповістив, говорячи: Дивись, що хочеш робити; чоловік бо сей Римлянин.
And whanne this thing was herd, the centurien wente to the tribune, and telde to hym, and seide, What art thou to doynge? for this man is a citeseyn of Rome.
27 Прийшовши тисячник промовив до него: Скажи мені, чи Римлянин єси ти? Він же рече: Так.
And the tribune cam niy, and seide to hym, Seie thou to me, whether thou art a Romayn?
28 І відказав тисячник: За велику суму здобув я се горожанство. Павел же рече: Я ж і родивсь (у йому).
And he seide, Yhe. And the tribune answeride, Y with myche summe gat this fredom. And Poul seide, And Y was borun a citeseyn of Rome.
29 Зараз тоді відступили від него ті, що мали в него допитуватись; і тисячник злякав ся, довідавшись, що се Римлянин, і що він його закував.
Therfor anoon thei that schulden haue turmentid hym, departiden awei fro hym. And the tribune dredde, aftir that he wiste, that he was a citeseyn of Rome, and for he hadde boundun hym.
30 Назавтра ж, хотівши довідатись певно, за що винуватять його, зняв з него кайдани, і звелїв прийти архиєреям і всій раді їх і, вивівши Павла, поставив перед ними.
But in the dai suynge he wolde wite more diligentli, for what cause he were accusid of the Jewis, and vnbounde hym, and comaundide prestis and al the counsel to come togidir. And he brouyte forth Poul, and sette hym among hem.
