Дії 21
1 Як же сталось, що ми поплили, попрощавшись із ними, то просто верстаючи дорогу, прибули ми в Кон, другого ж дня в Родос, а з відтіля в Патару.
Кала амэ розачилепэ лэнца, тунчи выджиле дэ море. И лагле ворта пэ острово Косо. Пэ авэр диво амэ авиле дэ Родосо тай котарь лагле дэ Потара.
2 І, знайшовши корабель, що плив у Финикию, сївши, поплили ми.
Котэ амэ аракхле корабли, саво ладэлас дэ Финикия, бэшле пэ лэстэ и лагле дурэдэр.
3 Зуздрівши Кипр і минувши його лїворуч, поплили ми в Сирию, та й пристали в Тирі, там бо треба було кораблю скинути тягар.
Амэ облагле Кипро, ачявдэ лэ зэрвонэ ригатар тай лагле дэ Сирия. Амэ прыачиле берегостэ дэ Тиро, колэсти со котэ амарэ кораблести трэбуни сля тэ ачявэ савэсь бужэ.
4 І, знайшовши учеників, пробули ми там сім день. Вони Павлові казали Духом не йти в Єрусалим.
Дэ Тиро амэ аракхле сиклярнэн и просле котэ эфта дивэ. Вонэ дэдумане Павлости Фаностар, соб вов тэ на джял дэ Ерусалимо.
5 А як ми скінчили днї, вийшовши пійшли ми; а всі провожали нас із жінками й дітьми аж за город; і, приклонивши коліна на березі, помолились;
Нэ кала авиля вряма, амэ лагле дурэдэр. Всавэрэ сиклярнэ, лэнгэрэ ромня тай чяворэ вылиджялдэ амэн форостар. Тай пэ берего амэ чутэ чянга и манглепэ.
6 і, попрощавшись один з одним, увійшли в корабель, вони ж вернулись до дому.
Тунчи амэ розджилепэ лэнца тай бэшле пэ корабли, а вонэ рисиле цэрэ.
7 Ми ж, скінчивши плаваннє від Тира, пристали в Птоломаїдї, і, привитавши братів, пробули в них один день.
Амэ дурэдэр лагле пав пане тай Тиростар авиле дэ Птолемаида. Котэ амэ наисардэпэ пхралэнца и просле лэнца екх диво.
8 Назавтра ж, вийшовши ті що а Павлом, прибули в Кесарию; і, ввійшовши в господу Филипа благовістника, одного з семи, пробували в него.
Пэ авэр диво амэ упалэ лагле дэ дром, авиле дэ Кесария тай заджиле дэ цэр Филиппостэ. Вов пхэнэлас Бахтало Лав и сля екхэґа эфта манушэндар.
9 Було ж у него четверо дочок дївчат, що пророкували.
Лэстэ сля штар чея. Вонэ сле напаларом тай сле англунарьки.
10 Як же пробували там много днів, прийшов з Юдеї один пророк, на ймя Агав.
Амэ просле котэ бут дивэ. Тунчи Иудеятар авиля англунари пав лавэ Агаво.
11 І, прийшовши до нас, і взявши пояс Павла, звязавши руки свої і ноги, рече: Так глаголе Дух сьвятий: Чоловіка, чий се пояс, оттак звяжуть у Єрусалимі Жиди, і видадуть у руки поганам.
Вов поджиля амэндэ, лиля Павлохкоро кущик, пхангля пэсти васта и пурэ, тай пхэнда: — Свэнто Фано пхэнэл: «Кади иудея дэ Ерусалимо спхандэна и отдэна дэ вастэн наиудеенди кодэлэ, кахкоро исин кадэва кущик».
12 Як же почули ми се, благали ми й тамешні, щоб не йшов він у Єрусалим.
Кала амэ ушундэ када, тунчи и амэ, и катутнэ мануша ачиле тэ мангэ Павло тэ на джял дэ Ерусалимо.
13 Озвав ся ж Павел: Що робите, плачучи та рвучи мені серце? я бо не то звязаним бути готов, а й умерти в Єрусалимі за ймя Господа Ісуса.
Нэ Павло пхэнда пэ кода: — Пэ со тумэ ровэн и розчинэн муро їло? Мэ лошало на кацик тэ авав спхангло, нэ и тэ мэрав дэ Ерусалимо пала Лав Рае Исусохкоро.
14 Як же він не дав себе вговорити, замовкли ми, кажучи: Нехай буде воля Господня.
Кала амэ полиле, со нисо лэсти на допхэнаґа, заачиле мулком тай пхэндэ: — Мэк стерэлапэ воля Раехкири.
15 По тих же днях, налагодившись, пустились у Єрусалим.
Тунчи амэ стидэнепэ тай лагле дэ Ерусалимо.
16 Ішли ж з нами й деякі з учеників із Кесариї, і вели одного Мнасона Кипрянина, старого ученика, в котрого б нам оселитись.
Амэнца джиле койсавэ сиклярнэ Кесариятар. Вонэ андэ амэн дэ цэр, тев джювда кипреянино Мнасоно, саво думут сля сиклярнэґа. Лэстэ амэ и ачилепэ.
17 Як же прибули к Єрусалим, радо прийняли нас брати.
Кала амэ авиле дэ Ерусалимо, пхрала прылиле амэн лошаґа.
18 Назавтра прийшов Павел до Якова, прийшли ж і всі старші.
Пэ авэр диво Павло їтханэ амэнца джиля Иаковостэ. Котэ сле всавэрэ пхурэдэра.
19 І, привитавши їх, розказував про все, що зробив Бог між поганами через служеннє його.
Павло наисардапэ лэнца и розпхэнда вса пала кода, со терда Дэвэл машкар наиудеен лэхкэрэ вастэнца.
20 Вони ж, вислухавши, прославляли Господа, і рекли йому: Бачиш, брате, скільки тут тисяч Жидів, що увірували, а всі вони ревнителї закону.
Вонэ шундэ лэ тай лашардэ Дэвлэ. Тунчи пхэндэ Павлости: — Пхрал, ту дыкхэх скацик пхангля иудеен патине? Тай всавэрэ вонэ фартэ прырицарэнпэ Упхэнимастэ.
21 Про тебе ж -дознались, що ти навчаєш відступлення від закону Мойсейового усіх Жидів між поганами, говорячи, щоб не обрізували дітей своїх, анї додержували звичаїв.
И пала тут вонэ шундэ, со ту сиклярэх иудеен, савэ машкар наиудеендэ джювэн, тэ отджян Моисеехкэрэ Упхэнимастар. И со ту пхэнэх, тэ на обчинэн вонэ пэхкэрэн чяворэн тай тэ на джювэн кади, сар амэндэ прылито.
22 Що ж тепер (робити)? Конче зійдеть ся купа; прочують бо, що прийшов єси.
Со ж тэ терэ? Вонэ шунэна пала кода, со ту авилян.
23 Зроби ж оце, що тобі скажемо: Є в нас чотири чоловіки таких, що мають на собі обітницю.
Колэсти тер кода, со амэ пхэнаґа. Машкар амэн исин штар мануша, савэ дэне солах.
24 Узявши їх, очистись із ними, та й втрать ся на них, щоб обстригли голови; то й знати муть усї, що чого дознались про тебе, се ніщо, та що й ти ходиш у законі, хоронячи його.
Лэ кадэлэн, жужарпэ лэнца и потин пала кода, соб лэнди тэ обчинэн бала пэ шэро. Тунчи всавэрэ полэна, со пала тут пхэнэн начячимо и со ту джювэх пав Упхэнима.
25 Що ж до увірувавших поган, ми писали, присудивши, щоб такого нїчого вони не додержували, а тільки щоб хоронились ідолської жертви, та крові, та давленого, та блуду.
А наиудеенди, савэ патине, амэ искриисардэ кади: лэнди нащи тэ ха кода, со андэ дэ жэртва дэвлорэнди, тай мас затасавдэ хулаимастар, тэ пэ рат и тэ терэ биладжявимо їрестар.
26 Тоді Павел, узявши тих чоловіків, і очистившись із ними, увійшов назавтра в сьвятилище, звіщаючи сповненнє днїв очищення, доки принесеть ся за кожного з них принос.
Пэ авэр диво Павло лиля пэґа кадэлэн манушэн, соб тэ жужарэпэ лэнца. Тунчи вов заджиля дэ храмо тай пхэнда, дэ сави вряма вонэ пэрэачена тэ жужарэпэ, и кала пала кожнонэ лэндар анэна жэртва.
27 Як же вже мало сім день скінчитись, Азийські Жиди, побачивши його в сьвятилищі, збунтували ввесь народ, і наложили руки на него,
Кала проджянас эфта дивэ, койсавэ иудея Цыкня Азиятар удыкхле Павло дэ храмо, подваздэне гроза манушэн тай схутилдэ лэ.
28 гукаючи: Мужі Ізраїлеві, помагайте! Се чоловік, що проти народу й закону й місця сього всіх усюди навчає, та що й Єленян увів у сьвятилище, й опоганив сьвяте місце се.
Тай типисявэнас: — Израильтянуря! Дэн амэнди зор! Кадэва мануш пав всавири люмля сиклярэл всавэрэн, соб вонэ тэ на прылэн амаро народо, амаро Упхэнимо и амаро храмо. Екхатар вов анда дэ храмо греконэн, соґа маґрисарда кадэва свэнто тхан.
29 (Виділи бо Трофима ЄФесця у городі з ним, про котрого думали, що його увів у сьвятилище Павел.)
Ды колэ вонэ дыкхле дэ форо Павло тай эфесянино Трофимо и думисардэ, со Павло анда лэ дэ храмо.
30 І здвигнувсь увесь город, і постало збіговище народу; і взявши Павла, виволїкли з церкви, і зараз зачинили двері.
Тунчи всаворо форо подваздэняпэ и спрастэнепэ мануша. Павло схутилдэ тай выцырдэне храмостар, и храмохкэрэ вудара екхатар затердэ.
31 Та, як хотїли вбити його, дойшла вістка до тисячника роти, що ввесь Єрусалим збунтував ся.
Вонэ камле тэ умарэ Павло, нэ дума пала кода, со всаворо Ерусалимо подваздэняпэ, доджиля пханглякэрэ пхурэдэрэстэ дэ римско халавдэнгоро стидэмо.
32 Узявши він зараз воїнів і сотників побіг на них; вони ж, побачивши тисячника та воїнів, перестали бити Павла.
Вов лиля халавдэн тай шэлякэрэ пхурэдэрэн и чутапэ манушэндэ. Кала иудея дыкхле пханглякэрэ пхурэдэрэ и халавдэн, вонэ пэрэачиле тэ марэ Павло.
33 Приступивши ж тисячник узяв його і звелїв закувати в два ланцюги, і питав, хто він такий, і що зробив.
Пхурэдэр поджиля, прыпхэнда тэ схутилэ Павло тай тэ спхандэ лэ донца ланчугонэнца. Вов пхучля манушэндэ, ко исин кадэва мануш и со вов терда.
34 І деякі кричали одно, а инші друге між народом; і, не здолївши довідатись нічого певного за гуком, звелїв вести його в замок.
Нэ мануша типисявэнас кожно пэхкоро, и пхурэдэр нисо на полэлас. Важ кода прыпхэнда тэ отлиджя Павло дэ халавдэнгоро цэр.
35 Як же дійшов до сходів, то прилучилось, що мало не несли його воїни задля натовпу народу.
Кала вонэ подлэнаспэ пав лестница, мануша ачиле тэ стасавэ лэн кади, со халавдэ лиджялдэ Павло пэ вастэн.
36 Ішло бо за ним множество народу з криком: Страть його!
Гроза манушэн джялас пала лэн тай типисявэлас: — Мэк вов мэрэл!
37 А, як мали вводити Павла в замок, рече він тисячнику: Чи дозволиш сказати що тобі? Він же каже: Чи вмієш по грецьки?
Паша халавдэнгоро цэр Павло пхэнда пханглякэрэ пхурэдэрэсти: — Ту дэґа манди тэ пхэнэ тути лав? — Ту джянэх греческо чиб? — пхучля пхурэдэр.
38 Чи не ти єси Єгиптянин, що перед сими днями зробив бунт та вивів у пустиню чотири тисячі народу розбишацького?
Выджял — ту на кодэва египтянино, саво надумут подваздэня манушэн тай улиджялда пала пэ дэ шуки пхув штар пхангля прахарен?
39 Рече ж Павел: Я чоловік Жидовин Тарсийський, славного города Киликиї житель; прошу тебе, дозволь менї промовити до народу.
Павло пхэнда: — Мэ иудеи Тарсостар, саво дэ Киликия, мануш барэ форостар. Мангав тут, дэ манди тэ дэдумэ манушэндэ.
40 Як же дозволив, тоді Павел, ставши на сходах, махнув рукою до народу, й як настало велике мовчаннє, промовив Жидівською мовою, говорячи:
Пхурэдэр домукля кода. Тунчи Павло вщиля пэ лестница и сикавда вастэґа, соб вонэ тэ ачен мулком. Кала вонэ пэрэачиле тэ типисявэ, Павло дэдуманя пав еврейско чиб.
