Дії 2
1 А як скінчив ся день пятидесятниці, були всі однодушне вкупі.
In the course of the Festival at the close of the Harvest the disciples had all met together,
2 І роздав ся зразу гук (шум) із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сиділи.
when suddenly there came from the heavens a noise like that of a strong wind rushing by; it filled the whole house in which they were sitting.
3 І явились їм поділені язики, ніби огняні, і сїв на кожному з них.
Then there appeared tongues of what seemed to be flame, separating, so that one settled on each of them;
4 І сповнились усі Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти.
and they were all filled with the Holy Spirit, and began to speak with strange ‘tongues’ as the Spirit prompted their utterances.
5 Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом.
Now there were then staying in Jerusalem religious Jews from every country in the world;
6 Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють.
and, when this sound was heard, numbers of people collected, in the greatest excitement, because each of them heard the disciples speaking in his own language.
7 Здуміли ся ж усі і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всі оце сі, що розмовляють, Галилейцї?
They were utterly amazed, and kept asking in astonishment: “What! Are not all these men who are speaking Galileans?
8 Як же се чуємо кожний власну говірку свого, в якій родились,
Then how is it that we each of us hear them in our own native language?
9 Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Месопотамиї, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї,
Some of us are Parthians, some Medes, some Elamites; and some of us live in Mesopotamia, in Judea and Cappadocia, in Pontus and Roman Asia,
10 і Фригиї, і Памфилиї, й Єгипті і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї,
in Phrygia and Pamphylia, in Egypt and the districts of Libya adjoining Cyrene; some of us are visitors from Rome,
11 Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчв Боже?
either Jews by birth or converts, and some are Cretans and Arabians — yet we all alike hear them speaking in our own tongues of the great things that God has done.”
12 Здумілися ж усї, і в сумніві казали один до одного: Що се має бути?
They were all utterly amazed and bewildered. “What does it mean?” they asked one another.
13 Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались.
But there were some who said with a sneer: “They have had too much new wine.”
14 Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всі жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє.
Then Peter, surrounded by the eleven other Apostles, stood up, and, raising his voice, addressed the crowd. “Men of Judea,” he began, “and all you who are staying in Jerusalem, let me tell you what this means. Mark well my words.
15 Сї бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня.
These men are not drunk, as you suppose; for it is only now nine in the morning! No!
16 А єсть се, що промовив пророк Йоіл:
This is what is spoken of in the prophet Joel —
17 І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тіло; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодці ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся;
‘It shall come about in the last days,’ God says, ‘That I will pour out my Spirit on all mankind; Your sons and your daughters shall become Prophets, Your young men shall see visions, And your old men dream dreams;
18 і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті днї Духа мого, й пророкувати муть.
Yes, even on the slaves — for they are mine — both men and women, I will in those days pour out my Spirit, And they shall become Prophets;
19 І дам чудеса вгорі на небі, і ознаки внизу на землі: кров і огонь і димову куряву.
And I will show wonders in the heavens above, And signs on the earth below — Blood and fire and mist of smoke;
20 Сонце обернеть ся в темряву, і місяць у кров, перш нїж прийде день Господень великий і славний.
The sun shall become darkness, And the moon blood-red, Before the Day of the Lord comes — that great and awful day.
21 І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся.
Then shall every one who invokes the Name of the Lord be saved.’
22 Мужі Ізраїлські, вислухайте сї слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Него Бог серед вас, як і самі знаєте,
Men of Israel, listen to what I am saying. Jesus of Nazareth, a man whose mission from God to you was proved by miracles, wonders, and signs, which God showed among you through him, as you know full well —
23 Сього, призначеного радою і провидїннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили.
He, I say, in accordance with God’s definite plan and with his previous knowledge, was betrayed, and you, by the hands of lawless men, nailed him to a cross and put him to death.
24 Котрого Бог воскресив, розвязавши болестї смерти; яко ж бо не було можливе вдержаним Йому бути від неї.
But God released him from the pangs of death and raised him to life, it being impossible for death to retain its hold upon him.
25 Давид бо глаголе про Него: Мав я Господа перед очима завсїди, бо Він по правицї в мене, щоб я не захитав ся.
Indeed it was to him that David was referring when he said — ‘I have had the Lord ever before my eyes, For he stands at my right hand, that I should not be disquieted.
26 Тим звеселилось серце мов, і зрадїв язик мій; ще ж і тіло мов оселить ся в надії.
Therefore my heart was cheered, and my tongue told its delight; Yes, even my body, too, will rest in hope;
For thou wilt not abandon my soul to the Place of Death, Nor surrender me, your holy one, to undergo corruption. (Hadēs g86)
28 Обявив єси мені дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм.
Thou have shown me the path to life, Thou wilt fill me with gladness in your presence.’
29 Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня.
Brothers, I can speak to you the more confidently about the Patriarch David, because he is dead and buried, and his tomb is here among us to this very day.
30 Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тілу підійме Христа сидіти на престолі його,
David, then, Prophet as he was, knowing that God ‘had solemnly sworn to him to set one of his descendants upon his throne,’ looked into the future,
31 предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тіло не видїло зотлїння. (Hadēs g86)
and referred to the resurrection of the Christ when he said that ‘he had not been abandoned to the Place of Death, nor had his body undergone corruption.’ (Hadēs g86)
32 Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки.
It was this Jesus, whom God raised to life; and of that we are ourselves all witnesses.
33 Правицею яс Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте.
And now that he has been exalted to the right hand of God, and has received from the Father the promised gift of the Holy Spirit, he has begun to pour out that gift, as you yourselves now see and hear.
34 Бо Давид не зійшов на небеса; глаголе ж сам: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
It was not David who went up into Heaven; for he himself says — ‘The Lord said to my master: “Sit on my right hand,
35 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх.
Till I put your enemies as a footstool under thy feet.”’
36 Твердо ж нехай знав ввесь дім Ізраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли.
So let the whole nation of Israel know beyond all doubt, that God has made him both Lord and Christ — this very Jesus whom you crucified.”
37 Почувши ж се, домякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів: Що ж робити нам, мужі брати?
When the people heard this, they were conscience-smitten, and said to Peter and the rest of the Apostles: “Brothers, what can we do?”
38 Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа.
“Repent,” answered Peter, “and be baptized every one of you in the Faith of Jesus Christ for the forgiveness of your sins; and then you will receive the gift of the Holy Spirit.
39 Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всіх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш.
For the promise is for you and for your children, and also for all those now far away, who may be called by the Lord our God.”
40 І иншими многими словами сьвідкував і напоминав, глаголючи: Спасайте себе з сього розворотного кодла.
With many other words Peter enforced his teaching, while the burden of his exhortations was — “Save yourselves from the perverse spirit of this age.”
41 Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три.
So those who accepted his teaching were baptized, and about three thousand people joined the disciples on that day alone.
42 Пробували ж у науці апостолській, і в общині, і в ламанню хліба, і в молитвах.
They devoted themselves to the teaching of the Apostles and to the Common Life of the Church, to the Breaking of the Bread and to the Prayers.
43 Був же на кожній душі страх, і багато чудес і ознак робилось через апостолів.
A deep impression was made upon every one, and many wonders and signs were done at the hands of the Apostles.
44 І всі віруючі були вкупі, і все було в них спільне;
All who became believers in Christ held everything for the common use;
45 і продавали маєтки та достатки, і ділили їх на всіх. як кому було треба.
they sold their property and their goods, and shared the proceeds among them all, according to their individual needs.
46 І що-дня пробували одностайно в церкві, і ламлючи по домах хлїб, приймали харч в радості і простотї серця,
Every day they devoted themselves to meeting together in the Temple Courts, and to the Breaking of Bread at their homes, while they partook of their food in simple-hearted gladness, praising God, and winning the good-will of all the people.
47 хвалячи Бога й маючи ласку у всього народу. Господь же прибавляв спасенників у церкву що-дня.
And the Lord daily added to their company those who were in the path of Salvation.
