Дії 11
1 Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже.
Апостолоря и пхрала андэ Иудея ашундэ, со авэр народоря прилинэ лав Дэвлэско.
2 І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання,
Колэсти, кала о Пэтро авиля андо Иерусалимо, патикунэ андай обшындэ иудеёря ашыле тэ пхэнэн лэсти, со лэнди када на чялёл.
3 кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними.
— Ту пхирдян кай найобшындэ и хасас лэнца, — пхэнэнас онэ.
4 Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи:
Тунчи Пэтро ашыля екх пала аврэстэ тэ роспхэнэн лэнди, сар вся тердяпэ.
5 Був я в городі, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене.
— Мэ сымас андо форо Яфа и мангавас Дэвлэс, — пхэндя вов, — и андэ кодья вряма манди сас дикхимос: варисо, сар баро паринд, саво подритярдёласпэ штарэ ригэндар, змукэласпэ пав болыбэн ворта кордэ, кай мэ сас.
6 Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землі, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних.
Мэ задикхлем кордэ и дикхлем штарэпэрнэнго черутнэско и вэшэско ското, сапэн и чириклен.
7 І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж.
Тунчи мэ ашундэм гласо, саво пхэнэлас манди: «Пэтро, вщи, зашын и ха».
8 Я ж сказав: Нї, Господи, бо ніщо погане або нечисте ніколи не входило в уста мої.
Ай мэ пхэндэм: «Нисар нащи, Рай! Мэ никала на хавас нисо магрисардо и найжужо».
9 Відказав же мені голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,
Гласо пав болыбэн пхэндя манди дуйто моло: «На акхар магрисардэса кода, со Дэл жужардя».
10 Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо.
Кадя сас трин молоря, и тунчи када вся сас вазгло упалэ пэ болыбэн.
11 І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене.
Андэ кодья ж вряма пашав чер, кай мэ сымас, тэрдиле трин мануша, бишалдэ манди андай Кесария.
12 Сказав же мені Дух ійти з ними, нічого не розбираючи. Пішли яе зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка;
Духо пхэндя манди тэ жав лэнца и ни пала со тэ на пушав. Акэ, кала шов пхрала жыле манца, и амэ авиле андо чер колэстэ, ко ман акхардя.
13 і звістив нам, як видїв ангела в господі своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром.
Вов роспхэндя амэнди пала кода, сар вов дикхля пашай пэстэ ангелос, саво тэрдёлас и пхэнэлас лэсти: «Бишал манушэн андэ Яфа палав Симоно, савэс бушон Пэтро,
14 Він глаголати ме слова до тебе котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.
и вов пхэнэла тути лава, сар ту и всаворо тиро йири авэна фэрисардэ».
15 Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї.
Кала мэ ашылем тэ дав дума, пэр лэндэ сжыля Свэнто Духо кадя ж, сар Вов сжыля майанглал пэ амэндэ.
16 Згадав я тоді слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим.
Тунчи манди авиле по гындо лава Раестирэ: «Иоано болэлас андо паи, ай тумэ авэна болдэ Свэнтонэ Духоса».
17 Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?
Колэсти, сар о Дэл дя лэнди кодва ж даро, со и амэнди, савэ патяйле андо Рай Исусо Христосо, ай ко мэ кацаво, кай тэ на домукав лэ Дэвлэс?
18 Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаяннє в життє!
Кала онэ када выашундэ, онэ вся полинэ и лашардэ лэ Дэвлэс тай пхэндэ: — Душол, о Дэл дя тэ каисавэн и аврэ народонэнди, кай и онэ тэ прилэн жувимос!
19 Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нікому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.
Ай кола, савэн рострадэ, кала гонинас палав Стэфано, дожыле кай Финикия, Кипро и Антиохия и роспхэнэнас лав Дэвлэско качи иудеёнди.
20 Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.
Коисавэ лэндар сас андай Кипро и Киринея. Онэ авиле андэ Антиохия и роспхэнэнас Радосаво Лав палав Рай Исусо кадя ж и лэ элинистонэнди.
21 І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.
Васт лэ Раеско сас лэнца, и фартэ бут патяйле и обрисайле кав Рай.
22 Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;
Лав пала када дожыля кай кхандири андо Иерусалимо. Котар бишалдэ андэ Антиохия Варнавас.
23 котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї.
Кала Варнава авиля и дикхля мищимос Дэвлэско, вов радосайля и мангэлас всаворэн тэ ашэнпэ андэ пэстирэ водя чячюнэ англав Рай.
24 Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.
Варнава сас лашо мануш, пхэрдярдо Свэнтонэ Духоса и патявимаса. И бут мануша ашыле тэ патян андо Рай.
25 Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла,
Тунчи Варнава жыля андо Тарсо, кай тэ аракхэл котэ лэ Савлос.
26 і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.
Вов аракхля лэс тай андя андэ Антиохия. Всаворо бэрш онэ ашэнаспэ андэ антиохийско кхандири и сытярэнас бутэ манушэн. Андэ Антиохия майанглал лэ сытярнэн линэ тэ акхарэн христианоря.
27 Тих же днів прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию.
Андэ кадья вряма андав Иерусалимо андэ Антиохия авиле коисавэ пророкоря.
28 Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча мав бути по всій вселеннїй, яка й постала за Кдавдия кесаря.
Екх лэндар, савэс акхарэнас Агаво, вщиля и пхэндя лэ Духостар, со пай всавори пхув авэла баро бокхалимос, со и тердиля андэ вряма, кала сас императоро Клавдиё.
29 З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на допомогу братам, що жили в Юдеї.
Колэсти сытярнэ закамле тэ подритярэн ловэнца лэ пхралэн, савэ жувэнас андэ Иудея, кастэ скачи выжалас.
30 Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.
Онэ кадя и стердэ, тай бишалдэ лэ Варнавас и Савлос тэ андярэн ловэ, савэ онэ стидэ, и тэ отдэн пхурэдэрэнди.
