Дії 10
1 Був же один чоловік у Кесариї, на ймя Корнелий, сотник із роти, званої Італийською,
Vir autem quidam erat in Cæsarea, nomine Cornleius, Centurio cohortis, quæ dicitur Italica,
2 побожний і богобоязливий з усїм домом своїм, подавав він багато милостинї народові, і молив ся всякого часу Богу.
religiosus, ac timens Deum cum omni domo sua, faciens eleemosynas multas plebi, et deprecans Deum semper:
3 Видів же він у видінні ясно коло девятої години, як ангел Божий ввійшов до него й промовив йому: Корнелию!
is vidit in visu manifeste, quasi hora diei nona, Angelum Dei introeuntem ad se, et dicentem sibi: Corneli.
4 Він же, глянувши на него, злякав ся, і каже: Чого, Господи? Рече ж йому: Молитви твої і милостинї твої спогадались перед Богом.
At ille intuens eum, timore correptus, dixit: Quid est, Domine? Dixit autem illi: Orationes tuæ, et eleemosynæ tuæ ascenderunt in memoriam in conspectu Dei.
5 Пішли ж тепер у Йоппию людей та приклич Симона, що прозиваєть ся Петром.
Et nunc mitte viros in Ioppen, et accersi Simonem quendam, qui cognominatur Petrus:
6 Він гостює в одного Симона кожемяки, що хата його над морем. Сей скаже тобі, що маєш робити.
hic hospitatur apud Simonem quendam coriarium, cuius est domus iuxta mare: hic dicet tibi quid te oporteat facere.
7 Як же пійшов ангел, що глаголав до Корнелия, покликавши він двох слуг своїх, та побожного воїна з тих, що стерегли його,
Et cum discessisset Angelus qui loquebatur illi, vocavit duos domesticos suos, et militem metuentem Dominum ex his, qui illi parebant.
8 і розказавши їм усе, післав їх у Йоппию.
Quibus cum narrasset omnia, misit illos in Ioppen.
9 Назавтра ж, як буди в дорозї і наближались до города, зійшов Петр на кришу помолитись коло шестої години.
Postera autem die iter illis facientibus, et appropinquantibus civitati, ascendit Petrus in superiora ut oraret circa horam sextam.
10 Став же голодний і забажав їсти; як же готовили, найшло на него захопленнє,
Et cum esuriret, voluit gustare. Parantibus autem illis, cecidit super eum mentis excessus:
11 і видить небо відчинене, і що сходить до него посудина якась, наче обрус великий, по чотиром кінцям звязаний і спускаючий ся на землю,
et vidit cælum apertum, et descendens vas quoddam, velut linteum magnum, quattuor initiis submitti de cælo in terram,
12 в котрому були всякі чотироногі землї, і зьвірі, і повзючі, і птиці небесні.
in quo erant omnia quadrupedia, et serpentia terræ, et volatilia cæli.
13 І роздав ся голос до него: Устань, Петре, заколи, та й їж.
Et facta est vox ad eum: Surge Petre, occide, et manduca.
14 Петр же каже: Нї, Господи, ніколи бо не їв я нічого поганого та нечистого.
Ait autem Petrus: Absit Domine, quia numquam manducavi omne commune, et immundum.
15 А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань.
Et vox iterum secundo ad eum: Quod Deus purificavit, tu commune ne dixeris.
16 Стало ся ж се тричі; і взято знов посудину на небо.
Hoc autem factum est per ter: et statim receptum est vas in cælum.
17 Як же сумнївав ся в собі Петр, що се за видїннє було, що видів, аж ось два чоловіки, послані від Корнелия, розпитавши про Симонову господу, стали коло воріт,
Et dum intra se hæsitaret Petrus quidnam esset visio, quam vidisset: ecce viri, qui missi erant a Cornelio, inquirentes domum Simonis, astiterunt ad ianuam.
18 і покликнувши спитали: Чи тут гостює Симон, на прізвище Петр?
Et cum vocassent, interrogabant, si Simon, qui cognominatur Petrus, illic haberet hospitium.
19 Коли ж думав Петр про видїннє, рече йому Дух: Ось три чоловіки шукають тебе.
Petro autem cogitante de visione, dixit Spiritus ei: Ecce viri tres quærunt te.
20 Уставши ж, зійди та йди з ними, не розбираючи; бо я післав їх.
Surge itaque, descende, et vade cum eis nihil dubitans: quia ego misi illos.
21 Зійшовши ж Петр до чоловіків, посланих до него від Корнелия, рече: Ось я, кого шукаєте? Що за причина, для котрої прийшли?
Descendens autem Petrus ad viros, dixit: Ecce ego sum, quem quæritis: quæ causa est, propter quam venistis?
22 Вони ж кажуть: Корнелий сотник, чоловік праведний, і богобоязливий, і доброї слави між усїм народом Жидівським, був наставлений від ангела сьвятого покликати тебе в господу свою і послухати словес від тебе.
Qui dixerunt: Cornelius Centurio, vir iustus, et timens Deum, et testimonium habens ab universa gente Iudæorum, responsum accepit ab Angelo sancto accersire te in domum suam, et audire verba abs te.
23 Закликавши ж їх, угостив. Назавтра ж вийшов Петр із ними, і деякі з братів з Йоппиї пійшли з ним.
Introducens ergo eos, recepit hospitio. Sequenti autem die surgens profectus est cum illis: et quidam ex fratribus ab Ioppe comitati sunt eum.
24 А другого дня увійшли в Кесарию. Корнелий же дожидав їх, скликавши родину свою і близьких приятелїв.
Altera autem die introivit Cæsaream. Cornelius vero expectabat illos, convocatis cognatis suis, et necessariis amicis.
25 Як же стало ся, що ввійшов Петр, зустрівши його Корнелий, упав у ноги та й уклонив ся.
Et factum est cum introisset Petrus, obvius venit ei Cornelius, et procidens ad pedes eius adoravit.
26 Петр же підвів його, говорячи: Встань; я таки же чоловік.
Petrus vero elevavit eum, dicens: Surge, et ego ipse homo sum.
27 І, розмовляючи з ним, увійшов, і знаходить многих, що посходились.
Et loquens cum illo intravit, et invenit multos, qui convenerant:
28 І рече до них: Ви знаєте, що не годить ся чоловікові Жидовинові приставати або приходити до чужоземцїв; та мені Бог показав, щоб нїкого поганином або нечистим чоловіком не звав.
dixitque ad illos: Vos scitis quomodo abominatum sit viro Iudæo coniungi, aut accedere ad alienigenam: sed mihi ostendit Deus, neminem communem aut immundum dicere hominem.
29 Тим я, не відмовляючись, прийшов покликаний. Питаю ж оце, для чого покликали мене?
Propter quod sine dubitatione veni accersitus. Interrogo ergo, quam ob causam accersistis me?
30 І каже Корнелий; Четвертий день тому, як постив я аж до сієї години, а в девятій годині молив ся в дому моїм; і ось чоловік став передо мною в ясній одежї.
Et Cornelius ait: A nudiusquarta die usque ad hanc horam, orans eram hora nona in domo mea, et ecce vir stetit ante me in veste candida, et ait:
31 і рече: Корнелию, вислухана твоя молитва, і милостині твої згадано перед Богом.
Corneli, exaudita est oratio tua, et eleemosynæ tuæ commemoratæ sunt in conspectu Dei.
32 Пішли ж в Йоппию та поклич Симона, що зветь ся Петром. Він гостює в господі в Симона кожемяки, над морем. Він, прийшовши, глаголати ме тобі.
Mitte ergo in Ioppen, et accersi Simonem, qui cognominatur Petrus: hic hospitatur in domo Simonis coriarii iuxta mare.
33 Зараз оце післав я до тебе, і добре зробив єси, прийшовши. Нинї ж усї ми перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що звелено тобі від Бога.
Confestim ergo misi ad te: et tu benefecisti veniendo. Nunc ergo omnes nos in conspectu tuo adsumus audire omnia quæcumque tibi præcepta sunt a Domino.
34 Відкривши ж Петр уста, рече: Поправдї постерегаю, що не на лице дивить ся Бог,
Aperiens autem Petrus os suum, dixit: In veritate comperi quia non est personarum acceptor Deus,
35 а в кожному народі, хто боїть ся Його, і робить правду, приятен Йому.
sed in omni gente qui timet eum, et operatur iustitiam, acceptus est illi.
36 Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа(се Господь усіх);
Verbum misit Deus filiis Israel, annuncians pacem per Iesum Christum: (hic est omnium Dominus.)
37 ви знаєте слово, що було по всій Юдеї, почавши від Гадилеї після хрещення, що проповідував Йоан,
Vos scitis quod factum est verbum per universam Iudæum: incipiens enim a Galilæa post baptismum, quod prædicavit Ioannes,
38 Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог Духом сьвятим і силою, а котрий ходив, роблячи добро та сцїляючи всіх підневолених дияволом, бо Бог був з Ним.
Iesum a Nazareth: quomodo unxit eum Deus Spiritu sancto, et virtute, qui pertransiit benefaciendo, et sanando omnes oppressos a diabolo, quoniam Deus erat cum illo.
39 І ми сьвідки всього, що Він розбив і в землї Жидівській, і в Єрусалимі; котрого убили й повісили на дереві.
Et nos testes sumus omnium, quæ fecit in regione Iudæorum, et Ierusalem, quem occiderunt suspendentes in ligno.
40 Сього, воскресив Бог третього дня, і дав Йому статись явним
Hunc Deus suscitavit tertia die, et dedit eum manifestum fieri
41 не всьому народові, а сьвідкам наперед вибраним від Бога, - нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих.
non omni populo, sed testibus præordinatis a Deo: nobis, qui manducavimus, et bibimus cum illo postquam resurrexit a mortuis.
42 І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим.
Et præcepit nobis prædicare populo, et testificari quia ipse est, qui constitutus est a Deo iudex vivorum, et mortuorum.
43 Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його.
Huic omnes Prophetæ testimonium perhibent remissionem peccatorum accipere per nomen eius omnes, qui credunt in eum.
44 Ще, як промовляв Петр слова сї, найшов Дух сьвятий на всіх, хто слухав його.
Adhuc loquente Petro verba hæc, cecidit Spiritus sanctus super omnes, qui audiebant verbum.
45 І здивувались ті, що були від обрізання, котрі прийшли з Петром. що й на поган дар сьвятого Духа вилив ся.
Et obstupuerunt ex circumcisione fideles, qui venerant cum Petro: quia et in nationes gratia Spiritus sancti effusa est.
46 Чули бо їх, що розмовляли мовами і величали Бога. Тоді озвав ся Петр:
Audiebant enim illos loquentes linguis, et magnificantes Deum.
47 Чи може хто боронити води, щоб оцім охреститись, котрі Духа сьвятого прийняли, як і ми?
Tunc respondit Petrus: Numquid aquam quis prohibere potest ut non baptizentur hi, qui Spiritum sanctum acceperunt sicut et nos?
48 І звелів їм охреститись в імя Господнє. Тоді просили його, щоб пробув у них кілька днів.
Et iussit eos baptizari in nomine Domini Iesu Christi. Tunc rogaverunt eum ut maneret apud eos aliquot diebus.
