2 до коринтян 6
1 Помагаючи ж (Йому), благаємо вас, щоб ви марно благодать Божу не приймали.
Men som Medarbejdere formane vi ogsaa til, at I ikke forgæves maa have modtaget Guds Naade;
2 (Бо глаголе: Приятного часу вислухав я тебе, і в день спасення поміг тобі. Ось тепер пора приятна, ось тепер день спасення.)
(han siger jo: „Paa en behagelig Tid bønhørte jeg dig, og paa en Frelsens Dag hjalp jeg dig.‟ Se, nu er det en velbehagelig Tid, se, nu er det en Frelsens Dag; )
3 Ніякого нї в чому не даємо спотикання, щоб не було ганене служеннє,
og vi give ikke i nogen Ting noget Anstød, for at Tjenesten ikke skal blive lastet;
4 а у всьому показуючи себе яко слуг Божих: у великому терпінню, в горю, в нуждах, в тіснотах,
men i alting anbefale vi som Guds Tjenere os selv ved stor Udholdenhed i Trængsler, i Nød, i Angester,
5 в ранах, в темницях, в бучах, у працях, у недосипаннях, у постах,
under Slag, i Fængsler, under Oprør, under Besværligheder, i Nattevaagen, i Faste,
6 в чистоті, в знанню, в довготерпінню, в добрості, в сьвятому Дусї, в любові нелицемірній,
ved Renhed, ved Kundskab, ved Langmodighed, ved Velvillighed, ved den Helligaand, ved uskrømtet Kærlighed,
7 в словах правди, в силї Божій, із зброєю праведности в правій і лївій,
ved Sandheds Ord, ved Guds Kraft, ved Retfærdighedens Vaaben baade til Angreb og Forsvar;
8 славою і безчестєм, ганьбою і хвалою; яко дуросьвіти, та правдиві;
ved Ære og Vanære, ved ondt Rygte og godt Rygte; som Forførere og dog sanddrue;
9 яко незнані, та познані; яко вмираючі, і ось ми живі; яко карані, та не повбивані;
som ukendte og dog velkendte; som døende, og se, vi leve; som de, der tugtes, dog ikke til Døde;
10 яко сумні, а завсїди веселі, яко вбогі, многих же збогачуючі; яко нічого немаючі, а все держучи.
som bedrøvede, dog altid glade; som fattige, der dog gøre mange rige; som de, der intet have, og dog eje alt.
11 Уста наші відкрились до вас, Коринтяне, - серця, наші розпросторились.
Vor Mund er opladt over for eder, Korinthiere! vort Hjerte er udvidet.
12 Не стіснені ви в нас, а тїснитесь в утробах ваших.
I have ikke snæver Plads i os, men der er snæver Plads i eders Hjerter.
13 Такою ж нагородою (кажу вам, як дїтям) розпросторітесь і ви.
Men ligesaa til Gengæld (jeg taler som til mine Børn), maa ogsaa I udvide eders Hjerter!
14 Не ходіть у жадному ярмі з невірними, яке бо товаришуваннє праведности і беззаконня, і яка спільність сьвітла з темрявою?
Drager ikke i ulige Aag med vantro; thi hvad Fællesskab har Retfærdighed og Lovløshed? eller hvad Samfund har Lys med Mørke?
15 Яка ж згода в Христа з Велиялом? або яка часть вірному з невірним?
Hvad Samklang er der mellem Kristus og Belial? eller hvad Delagtighed har en troende med en vantro?
16 І яка згода церкви Божої з ідолською? бо ви церква Бога живого, яко ж рече Бог: вселю ся в них, і ходити му; і буду їм Бог, а вони будуть менї люде.
Hvad Samstemning har Guds Tempel med Afguder? Thi vi ere den levende Guds Tempel, ligesom Gud har sagt: „Jeg vil bo og vandre iblandt dem, og jeg vil være deres Gud, og de skulle være mit Folk.‟
17 Тимже вийдіть із між них, і відлучіть ся, глаголе Господь, і до нечистого не приторкайтесь; і я прийму вас,
„Derfor gaar ud fra dem og udskiller eder fra dem, siger Herren, og rører ikke noget urent; og jeg vil antage mig eder, ‟
18 і буду вам за отця, а ви будете менї за синів і дочок, глаголе Господь Вседержитель.
„og jeg vil være eders Fader, og I skulle være mine Sønner og Døtre, siger Herren, den Almægtige.‟
