2 до коринтян 5
1 Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах. (aiōnios g166)
For we know that if our earthly house of [this] tabernacle were dissolved, we have a building of God, a house not made with hands, eternal in the heavens. (aiōnios g166)
2 Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба,
For in this we groan, earnestly desiring to be clothed with our house which is from heaven:
3 коли б тільки нам, і одягнувшись нагими не явитись.
If so be that being clothed we shall not be found naked.
4 Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм.
For we that are in [this] tabernacle do groan, being burdened: not because we would be unclothed, but clothed, that mortality might be swallowed up in life.
5 На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа.
Now he that hath wrought us for this same thing [is] God, who also hath given to us the earnest of the Spirit.
6 Оце ж маймо духа всякого часу знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа:
Therefore [we are] always confident, knowing that, while we are at home in the body, we are absent from the Lord:
7 (бо ходимо вірою, а не видїннєм.)
(For we walk by faith, not by sight: )
8 Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа.
We are confident, [I say], and willing rather to be absent from the body, and to be present with the Lord.
9 Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими.
Wherefore we labor, that, whether present or absent, we may be accepted by him.
10 Всім бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.
For we must all appear before the judgment-seat of Christ; that every one may receive the things [done] in [his] body, according to what he hath done, whether good or bad.
11 Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились.
Knowing therefore the terror of the Lord, we persuade men; but we are made manifest to God; and I trust also are made manifest in your consciences.
12 Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем.
For we commend not ourselves again to you, but give you occasion to glory on our behalf, that ye may have somewhat to [answer] them who glory in appearance, and not in heart.
13 Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), вам.
For whether we are beside ourselves, [it is] to God: or whether we are sober, [it is] for your cause.
14 Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всіх умер, тодї всі вмерли;
For the love of Christ constraineth us; because we thus judge, that if one died for all, then were all dead:
15 і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес.
And [that] he died for all, that they who live should not henceforth live to themselves, but to him who died for them, and rose again.
16 Тимже ми від нинї нїкого не знаємо по тілу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо.
Wherefore henceforth we know no man according to the flesh: though indeed we have known Christ according to the flesh, yet now henceforth we know [him] no more.
17 Тимже, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове.
Therefore, if any man [is] in Christ, [he is] a new creature: old things have passed away; behold, all things have become new.
18 Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примірення.
And all things [are] from God, who hath reconciled us to himself by Jesus Christ, and hath given to us the ministry of reconciliation;
19 яко ж бо Бог був у ХристЇ, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.
To wit, that God was in Christ, reconciling the world to himself, not imputing their trespasses to them; and hath committed to us the word of reconciliation.
20 Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом.
Now then we are embassadors for Christ, as though God did beseech [you] by us: we pray [you] in Christ's stead, be ye reconciled to God.
21 Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.
For he hath made him [to be] sin for us, who knew no sin; that we might be made the righteousness of God in him.
