2 до коринтян 2
1 Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти.
I decided that I would not visit you again in grief;
2 Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене.
for if I cause you grief, who is there to cause me joy except those whom I have grieved?
3 І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всіх вас.
And for this very reason I wrote you, that I might not come only to be grieved by those who ought to give me joy; and because I trusted in you all, that my joy is the joy of all of you.
4 Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагато до вас.
For I wrote to you out of much affliction and anguish of heart, through many tears; not to pain you, but to convince you of my love, my abundant love for you.
5 Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всіх вас.
As to him who has been, and now is, causing pain, it is not I whom he has pained, but all of you - at least some of you (not to overstate the case).
6 Доволї такому сієї кари від многих.
Sufficient for the offender is the punishment imposed by the majority;
7 Так що напротив лучче простїть і утіште, щоб надто великий сум не дожер такого.
so that now you ought rather to forgive and comfort him, lest he should be overwhelmed by the excess of his grief.
8 Тим же благаю вас, обявіть любов до него.
So I beg you to reinstate him in your love.
9 На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні.
For this very purpose also I wrote you (before), that I might test you, to see if you were obedient in every respect.
10 Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа,
If you forgive the man, I forgive him, too; for whatever I have forgiven has been forgiven in the presence of Christ,
11 щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його.
for your sakes, that I may not be overreached by Satan, for I am not ignorant of his devices.
12 Прийшовши ж у Трояду на благовісте Христове, як відчинено менї двері в Господі,
Now when I came to Troas to preach the gospel of Christ, although a door was opened to me in the Lord,
13 не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию.
I could get no peace of mind because I failed to find Titus, my brother. So I bade them good-bye and started off for Macedonia.
14 Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї.
But thanks be to God, who in every place is leading me in the train of Christ’s triumph, and is making manifest through me the knowledge of him, an odor of incense everywhere.
15 Бо ми пахощі Христові Богу в і тих, що спасають ся, і в тих, що погибають:
I am Christ’s fragrance upwafted unto God, among those who are being saved and those who are perishing;
16 одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на акитте; та кого на се вистачить?
to these latter an odor of death to death, to the former, of life to life. For such service as this, who is sufficient?
17 Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.
I am; for I am not like most, trafficking in the word of God, but rather from a sincere heart, like a man of God, I speak in Christ, in the very presence of God.
