1 до коринтян 13
1 Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.
Ainda que eu falasse as línguas dos homens e dos anjos, e não tivesse caridade, seria como o metal que soa ou como o sino que tine.
2 Коли маю пророцтво і знаю всі тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо.
E ainda que tivesse o dom da profecia, e conhecesse todos os mistérios e toda a ciência, e ainda que tivesse toda a fé, de maneira tal que transportasse os montes, e não tivesse caridade, nada seria.
3 І коли роздам увесь маєток мій, і коли тіло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то ніякої користи мені (з того).
E, ainda que distribuísse toda a minha fortuna para sustento dos pobres, e ainda que entregasse o meu corpo para ser queimado, e não tivesse caridade, nada me aproveitaria.
4 Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся,
A caridade é sofredora, é benigna: a caridade não é invejosa: a caridade não trata com leviandade, não se ensoberbece,
5 не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого;
Não trata com indecência, não busca os seus interesses, não se irrita, não suspeita mal
6 не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою;
Não folga com a injustiça, porém folga com a verdade;
7 все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.
Tudo sofre, tudo crê, tudo espera, tudo suporta.
8 Любов ніколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне.
A caridade nunca acaba: porém, ainda que haja profecias, serão aniquiladas: ainda que haja línguas, cessarão; ainda que haja ciência, será aniquilada;
9 Бо від части знаємо і від части пророкуємо.
Porque, em parte, conhecemos, e em parte profetizamos;
10 Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне.
Mas, quando vier o que é perfeito, então o que o é em parte será aniquilado.
11 Як був я малоліток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малоліток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче.
Quando eu era menino, falava como menino, sentia como menino, discorria como menino, mas, logo que cheguei a ser homem, acabei com as coisas de meninos.
12 Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадці, тоді ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тоді ж пізнаю, яко ж і я познаний.
Porque agora vemos por espelho em enigma, mas então veremos face a face: agora conheço em parte, mas então conhecerei como também sou conhecido.
13 Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов.
Agora, pois, permanecem estas três: a fé, a esperança e a caridade; porém a maior destas é a caridade.
