До римлян 9
1 Я кажу правду в Христі, не обманюю, і моє сумління підтверджує це через Святого Духа:
I say the trueth in Christ, I lye not, my conscience bearing mee witnes in the holy Ghost,
2 у мене в серці велика печаль і невпинний біль.
That I haue great heauinesse, and continuall sorow in mine heart.
3 Адже я бажав би бути проклятим [і відлученим] від Христа заради моїх братів, моїх рідних за тілом,
For I woulde wish my selfe to be separate from Christ, for my brethren that are my kinsemen according to the flesh,
4 тобто за народ Ізраїлю. Їм належить усиновлення, слава, заповіти, законодавство, служіння та обітниці.
Which are the Israelites, to whome perteineth the adoption, and the glory, and the Couenants, and the giuing of the Lawe, and the seruice of God, and the promises.
5 Їхніми є патріархи й від них за тілом Христос – Бог над усіма, благословенний навіки! Амінь. (aiōn g165)
Of whome are the fathers, and of whome concerning the flesh, Christ came, who is God ouer all, blessed for euer, Amen. (aiōn g165)
6 Але це не [означає, ] що Слово Боже не збулося. Адже не всі, хто походить з Ізраїлю, – це Ізраїль.
Notwithstanding it can not bee that the worde of God should take none effect: for all they are not Israel, which are of Israel:
7 І не всі нащадки Авраама є його дітьми. Бо [написано]: «Через Ісаака буде названо тобі нащадка».
Neither are they all children, because they are the seede of Abraham: but, In Isaac shall thy seede be called:
8 Тобто не тілесні діти є дітьми Божими, а діти обітниці вважаються нащадками.
That is, they which are the children of the flesh, are not the children of God: but the children of the promise, are counted for the seede.
9 Бо ось якими були слова обітниці: «У призначений час Я повернуся, і у Сарри буде син».
For this is a worde of promise, In this same time wil I come, and Sara shall haue a sonne.
10 І не тільки це, але й Ревека [отримала обітницю], завагітнівши від нашого батька Ісаака.
Neither he onely felt this, but also Rebecca when shee had conceiued by one, euen by our father Isaac.
11 Бо коли [близнюки] ще не народилися й не зробили нічого доброго чи поганого (щоб намір Божий у вибранні залишився
For yer the children were borne, and when they had neither done good, nor euill (that the purpose of God might remaine according to election, not by workes, but by him that calleth)
12 не від учинків, але від Того, Хто кличе), їй було сказано: «Старший служитиме молодшому».
It was said vnto her, The elder shall serue the yonger.
13 Як написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів».
As it is written, I haue loued Iacob, and haue hated Esau.
14 Що тоді скажемо? Невже Бог несправедливий? Зовсім ні!
What shall wee say then? Is there vnrighteousnes with God? God forbid.
15 Бо Він каже Мойсеєві: «Я помилую того, кого хочу помилувати, і зглянуся над тим, над ким хочу зглянутись».
For he saith to Moses, I wil haue mercy on him, to whom I wil shew mercie: and wil haue compassion on him, on who I wil haue copassion.
16 Отже, це залежить не від того, хто хоче, і не від того, хто біжить, а від Божої милості.
So then it is not in him that willeth, nor in him that runneth, but in God that sheweth mercy.
17 Бо Писання говорить фараонові: «Я поставив тебе для того, щоб показати через тебе Мою силу й щоб ім’я Моє звіщалося по всій землі».
For the Scripture saith vnto Pharao, For this same purpose haue I stirred thee vp, that I might shewe my power in thee, and that my Name might be declared throughout al the earth.
18 Отже, [Бог] милує, кого хоче, і, кого хоче, робить черствим.
Therefore he hath mercie on whome he will, and whom he will, he hardeneth.
19 Хтось мені скаже: «Чому тоді Він звинувачує? Бо хто здатний противитися Його волі?»
Thou wilt say then vnto me, Why doeth he yet complaine? for who hath resisted his will?
20 Але хто ти, людино, щоб сперечатися з Богом? Чи виріб скаже тому, хто його створив: «Чому ти зробив мене таким?»
But, O man, who art thou which pleadest against God? shall the thing formed say to him that formed it, Why hast thou made me thus?
21 Хіба гончар не має влади над глиною, щоб із тієї ж глини зробити одну посудину для почесного вжитку, а іншу – для звичайного?
Hath not the potter power of the clay to make of the same lumpe one vessell to honour, and another vnto dishonour?
22 А що, коли Бог, бажаючи проявити [Свій] гнів і виявити Свою силу, з великим терпінням щадив посудини гніву, підготовлені до знищення,
What and if God would, to shewe his wrath, and to make his power knowen, suffer with long patience the vessels of wrath, prepared to destruction?
23 щоб виявити багатство Своєї слави посудинам Його милосердя, які Він заздалегідь підготував до слави, –
And that hee might declare the riches of his glory vpon the vessels of mercy, which hee hath prepared vnto glory?
24 нам, покликаним не тільки з-поміж юдеїв, але й з-поміж язичників?
Euen vs whome hee hath called, not of of the Iewes onely, but also of the Gentiles,
25 Як сказав у Осії: «Я назву Моїм народом не Мій народ і нелюбу – улюбленою»,
As he sayth also in Osee, I will call them, My people, which were not my people: and her, Beloued, which was not beloued.
26 а також: «Там, де їм було сказано: „Ви не Мій народ“, їх будуть називати синами живого Бога».
And it shalbe in the place where it was said vnto them, Ye are not my people, that there they shalbe called, The children of the liuing God.
27 Ісая проголошує про Ізраїль: «Навіть якщо кількість синів Ізраїля буде як морського піску, врятований буде лише залишок.
Also Esaias cryeth concerning Israel, Though the number of the children of Israel were as the sand of the sea, yet shall but a remnant be saued.
28 Бо Господь швидко та остаточно виконає Своє Слово на землі».
For he wil make his account, and gather it into a short summe with righteousnes: for the Lord will make a short count in the earth.
29 І як сказав Ісая раніше: «Якби Господь Воїнств не залишив нам нащадка, ми б стали як Содом й були б подібні до Гоморри».
And as Esaias sayde before, Except the Lord of hostes had left vs a seede, we had bene made as Sodom, and had bene like to Gomorrha.
30 Що тоді скажемо? Язичники, які не прагнули праведності, здобули її – праведність, яка походить від віри.
What shall we say then? That the Gentiles which folowed not righteousnes, haue attained vnto righteousnes, euen the righteousnes which is of faith.
31 А Ізраїль, який шукав Закону праведності, не досягнув цього.
But Israel which followed the Lawe of righteousnes, could not arteine vnto the Law of righteousnes.
32 Чому? Тому що вони [шукали] не вірою, а ділами Закону. Вони спіткнулися об камінь спотикання.
Wherefore? Because they sought it not by faith, but as it were by the workes of the Lawe: for they haue stumbled at the stumbling stone,
33 Як написано: «Ось я кладу на Сіоні Камінь спотикання і Скелю падіння, і той, хто вірить у Нього, не буде осоромлений».
As it is written, Beholde, I lay in Sion a stumbling stone, and a rocke to make men fall: and euery one that beleeueth in him, shall not be ashamed.
