До римлян 9
1 Я кажу правду в Христі, не обманюю, і моє сумління підтверджує це через Святого Духа:
I speak the truth in Christ, I lie not, my conscience bearing me witness in the Holy Ghost:
2 у мене в серці велика печаль і невпинний біль.
That I have great sadness, and continual sorrow in my heart.
3 Адже я бажав би бути проклятим [і відлученим] від Христа заради моїх братів, моїх рідних за тілом,
For I wished myself to be an anathema from Christ, for my brethren, who are my kinsmen according to the flesh,
4 тобто за народ Ізраїлю. Їм належить усиновлення, слава, заповіти, законодавство, служіння та обітниці.
Who are Israelites, to whom belongeth the adoption as of children, and the glory, and the testament, and the giving of the law, and the service of God, and the promises:
5 Їхніми є патріархи й від них за тілом Христос – Бог над усіма, благословенний навіки! Амінь. (aiōn g165)
Whose are the fathers, and of whom is Christ, according to the flesh, who is over all things, God blessed for ever. Amen. (aiōn g165)
6 Але це не [означає, ] що Слово Боже не збулося. Адже не всі, хто походить з Ізраїлю, – це Ізраїль.
Not as though the word of God hath miscarried. For all are not Israelites that are of Israel:
7 І не всі нащадки Авраама є його дітьми. Бо [написано]: «Через Ісаака буде названо тобі нащадка».
Neither are all they that are the seed of Abraham, children; but in Isaac shall thy seed be called:
8 Тобто не тілесні діти є дітьми Божими, а діти обітниці вважаються нащадками.
That is to say, not they that are the children of the flesh, are the children of God; buy they, that are the children of the promise, are accounted for the seed.
9 Бо ось якими були слова обітниці: «У призначений час Я повернуся, і у Сарри буде син».
For this is the word of promise: According to this time will I come; and Sara shall have a son.
10 І не тільки це, але й Ревека [отримала обітницю], завагітнівши від нашого батька Ісаака.
And not only she. But when Rebecca also had conceived at once, of Isaac our father.
11 Бо коли [близнюки] ще не народилися й не зробили нічого доброго чи поганого (щоб намір Божий у вибранні залишився
For when the children were not yet born, nor had done any good or evil (that the purpose of God, according to election, might stand, )
12 не від учинків, але від Того, Хто кличе), їй було сказано: «Старший служитиме молодшому».
Not of works, but of him that calleth, it was said to her: The elder shall serve the younger.
13 Як написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів».
As it is written: Jacob I have loved, but Esau I have hated.
14 Що тоді скажемо? Невже Бог несправедливий? Зовсім ні!
What shall we say then? Is there injustice with God? God forbid.
15 Бо Він каже Мойсеєві: «Я помилую того, кого хочу помилувати, і зглянуся над тим, над ким хочу зглянутись».
For he saith to Moses: I will have mercy on whom I will have mercy; and I will shew mercy to whom I will shew mercy.
16 Отже, це залежить не від того, хто хоче, і не від того, хто біжить, а від Божої милості.
So then it is not of him that willeth, nor of him that runneth, but of God that sheweth mercy.
17 Бо Писання говорить фараонові: «Я поставив тебе для того, щоб показати через тебе Мою силу й щоб ім’я Моє звіщалося по всій землі».
For the scripture saith to Pharao: To this purpose have I raised thee, that I may shew my power in thee, and that my name may be declared throughout all the earth.
18 Отже, [Бог] милує, кого хоче, і, кого хоче, робить черствим.
Therefore he hath mercy on whom he will; and whom he will, he hardeneth.
19 Хтось мені скаже: «Чому тоді Він звинувачує? Бо хто здатний противитися Його волі?»
Thou wilt say therefore to me: Why doth he then find fault? for who resisteth his will?
20 Але хто ти, людино, щоб сперечатися з Богом? Чи виріб скаже тому, хто його створив: «Чому ти зробив мене таким?»
O man, who art thou that repliest against God? Shall the thing formed say to him that formed it: Why hast thou made me thus?
21 Хіба гончар не має влади над глиною, щоб із тієї ж глини зробити одну посудину для почесного вжитку, а іншу – для звичайного?
Or hath not the potter power over the clay, of the same lump, to make one vessel unto honour, and another unto dishonour?
22 А що, коли Бог, бажаючи проявити [Свій] гнів і виявити Свою силу, з великим терпінням щадив посудини гніву, підготовлені до знищення,
What if God, willing to shew his wrath, and to make his power known, endured with much patience vessels of wrath, fitted for destruction,
23 щоб виявити багатство Своєї слави посудинам Його милосердя, які Він заздалегідь підготував до слави, –
That he might shew the riches of his glory on the vessels of mercy, which he hath prepared unto glory?
24 нам, покликаним не тільки з-поміж юдеїв, але й з-поміж язичників?
Even us, whom also he hath called, nor only of the Jews, but also of the Gentiles.
25 Як сказав у Осії: «Я назву Моїм народом не Мій народ і нелюбу – улюбленою»,
As in Osee he saith: I will call that which was not my people, my people; and her that was not beloved, beloved; and her that had not obtained mercy, one that hath obtained mercy.
26 а також: «Там, де їм було сказано: „Ви не Мій народ“, їх будуть називати синами живого Бога».
And it shall be, in the place where it was said unto them, You are not my people; there they shall be called the sons of the living God.
27 Ісая проголошує про Ізраїль: «Навіть якщо кількість синів Ізраїля буде як морського піску, врятований буде лише залишок.
And Isaias crieth out concerning Israel: If the number of the children of Israel be as the sand of the sea, a remnant shall be saved.
28 Бо Господь швидко та остаточно виконає Своє Слово на землі».
For he shall finish his word, and cut it short in justice; because a short word shall the Lord make upon the earth.
29 І як сказав Ісая раніше: «Якби Господь Воїнств не залишив нам нащадка, ми б стали як Содом й були б подібні до Гоморри».
And as Isaias foretold: Unless the Lord of Sabaoth had left us a seed, we had been made as Sodom, and we had been like unto Gomorrha.
30 Що тоді скажемо? Язичники, які не прагнули праведності, здобули її – праведність, яка походить від віри.
What then shall we say? That the Gentiles, who followed not after justice, have attained to justice, even the justice that is of faith.
31 А Ізраїль, який шукав Закону праведності, не досягнув цього.
But Israel, by following after the law of justice, is not come unto the law of justice.
32 Чому? Тому що вони [шукали] не вірою, а ділами Закону. Вони спіткнулися об камінь спотикання.
Why so? Because they sought it not by faith, but as it were of works. For they stumbled at the stumblingstone.
33 Як написано: «Ось я кладу на Сіоні Камінь спотикання і Скелю падіння, і той, хто вірить у Нього, не буде осоромлений».
As it is written: Behold I lay in Sion a stumblingstone and a rock of scandal; and whosoever believeth in him shall not be confounded.
