< До римлян 8 >
1 Тому зараз немає осуду для тих, хто в Ісусі Христі,
Тим же то тепер нема ніякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу.
2 бо Закон Духа життя через Ісуса Христа звільнив вас від закону гріха та смерті.
Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти.
3 Оскільки [сила] Закону була ослаблена через людське тіло, Бог послав Свого Сина в людському тілі, подібному до гріховного тіла, як жертву за гріх, і засудив гріх у тілі
Позаяк закон, ослаблений тілом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї,
4 для того, щоб справедливі вимоги Закону були виконані в нас, що живемо не за тілом, а за Духом.
щоб оправданнє закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу.
5 Ті, хто [живе] за тілом, думають про тілесне; а ті, що за Духом, – про духовне.
Которі бо по тїлу, ті думають про тілесне, которі ж по духу, - про духовне.
6 Бо думки тіла – це смерть, а думки Духа – це життя і мир.
Думаннє бо тілесне - смерть, а думаннє духовне - життє і впокій.
7 Розум, керований тілом, ворожий до Бога; він не підкоряється Божому Закону й не може цього зробити.
Тим що думаннє тілесне - ворогуваннє проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може.
8 Ті, хто живе за тілом, не можуть догодити Богові.
Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть.
9 Але ви не тілесні, а духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Якщо хтось не має Духа Христа, він Йому не належить.
Ви ж не по тїлу, а в дусі, коли тільки Дух Божий, домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його.
10 Якщо ж Христос перебуває у вас, то, хоча ваше тіло й підлягає смерті через гріх, але Дух дає життя через праведність.
Коли ж Христос в вас, тоді тіло мертве для гріха, дух же живий ради праведности.
11 І якщо Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, живе у вас, то Він – Той, Хто воскресив Христа з мертвих, – оживить і ваші смертні тіла через Його Духа, Який живе у вас.
Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.
12 Отже, брати, ми не є боржниками тіла, щоб жити за тілом.
Тим же то, браттє, ми довжники не тілу, щоб, по тілу жити.
13 Бо якщо живете за тілом, то помрете, але якщо ви Духом умертвляєте вчинки тіла, будете жити.
Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі.
14 Адже всі, кого веде Дух Божий, є дітьми Божими.
Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі.
15 Бо Дух, Якого ви отримали, не робить вас рабами, щоб ви знову жили в страху, але ви отримали Духа всиновлення, яким кличемо: «Авва, Отче!»
Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!
16 Сам Дух свідчить нашому духові, що ми є дітьми Бога.
Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі,
17 Якщо ми діти, то й спадкоємці – спадкоємці Бога й співспадкоємці Христа, якщо ми насправді страждаємо разом із Ним, щоб із Ним розділити Його славу.
коли ж дїти, то й насдїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.
18 Я вважаю, що наші нинішні страждання не варто порівнювати зі славою, яка буде виявлена в нас.
Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.
19 Адже творіння з нетерпінням чекає, коли виявляться діти Божі.
Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих.
20 Бо творіння було піддане розчаруванню не за власним вибором, а з волі Того, Хто його підкорив, у надії,
Суетї бо твориво пїдневолидось не по волї, а через підневолившого, в надїї,
21 що й саме творіння буде звільнене від рабства занепаду й отримає свободу й славу дітей Божих.
що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дітей Божих.
22 Ми знаємо, що все творіння стогне й страждає донині.
Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї.
23 Та не тільки воно, але й ми самі, що маємо завдаток Духа, стогнемо в собі, з нетерпінням чекаючи всиновлення та відкуплення нашого тіла.
Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тіла нашого.
24 Бо ми були спасенні надією. Але видима надія – це зовсім не надія. Хто сподівається на те, що вже бачить?
Надїєю бо спаслись ми; надія ж видима не єсть надія; що бо хто бачить, чого й надіятись?
25 А якщо ми сподіваємось на те, чого не бачимо, тоді з терпінням чекаємо цього.
Коли ж надіємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо.
26 Так само Дух допомагає нам у нашій слабкості. Бо ми не знаємо, за що і як маємо молитися, але Сам Дух заступається за нас невимовними зітханнями.
Так же само й Дух помагав нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним.
27 А Той, Хто досліджує наші серця, знає думки Духа, бо [Дух] заступається за святих з волі Божої.
Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих.
28 Ми знаємо, що все працює на добро тих, що люблять Бога й що покликані згідно з Його наміром.
Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові покликані;
29 Адже кого Бог знав заздалегідь, тих і призначив наперед бути подібними до образу Свого Сина, щоб Він був Первістком серед багатьох братів.
бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив, бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.
30 І кого Він призначив наперед, тих Він покликав; кого покликав, тих і виправдав, і кого виправдав, тих і прославив.
А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого справдив, тих і прославив.
31 Що ж тоді скажемо на це? Якщо Бог за нас, хто проти нас?
Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?
32 Той, Хто не пощадив Свого Сина, але віддав Його за нас усіх, як же Він разом із Ним не подарує нам усього?
Він, що свого Сина не пощадив, а за всіх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?
33 Хто буде обвинувачувати тих, кого Бог обрав? Бо саме Бог їх виправдовує.
Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує!
34 Хто тоді їх засудить? Ісус Христос помер і воскрес. Він знаходиться праворуч від Бога й заступається за нас.
Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христое умер, ба й воскрес; Він і по правиці в Отця, Він і заступаєть ся за нас!
35 Хто відлучить нас від любові Христа? Чи страждання, чи утиски, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?
Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тіснота, чи гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?
36 Як написано: «Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення».
Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полічено нас як овечок на заріз.
37 Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу через Того, Хто полюбив нас.
Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас.
38 Бо я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,
Упевнив ся бо я, що ні смерть, нї життє, нї ангели, ні князівства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче,
39 ні висота, ні глибина, ні інше якесь творіння не зможе відлучити нас від любові Божої, яка є в Ісусі Христі, нашому Господі.
нї висота, нї глибина, ні инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господі нашім.