До римлян 10
1 Брати, бажання мого серця й молитва до Бога за [ізраїльтян] – про їхнє спасіння.
Браттє, бажаннє мого сердя і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасеннє.
2 Бо я свідчу їм, що вони ревно ставляться до Бога, але без належного пізнання.
Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму.
3 Оскільки, не знаючи Божої праведності й намагаючись встановити власну, вони не підкорилися Божій праведності.
Не розуміючи бо праведності Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведності Божій не корили ся.
4 Бо Христос є метою Закону для виправдання кожного, хто вірить.
Кінець бо закону - Христос, на праведність кожному віруючому.
5 Мойсей пише про праведність від Закону: «Людина, яка виконуватиме його настанови, буде жити ними».
Мойеей пише про праведність, що від закону; що которий чоловік робити ме се, жити ме ним.
6 Але про праведність від віри говорить: «Не кажи у своєму серці: „Хто зійде на небо?“(щоб привести Христа додолу)
А та, що од віри, праведність, так говорить: Не кажи в серці твоїм: Хто зійде на небо? (се єсть: Христа звести додолу; )
або: Хто зійде в безодню? (се єсть: Христа з мертвих угору звести.) (Abyssos g12)
8 Але що каже [Писання]? «Слово біля тебе, у твоїх устах і у твоєму серці». Це слова віри, яку ми проповідуємо.
А що ж глаголе (писаннє)? Близько тебе слово в устах твоїх і в серцї твоїм, се єсть слово віри, що ми проповідуємо;
9 Якщо ти визнаєш устами, що Ісус є Господом, і повіриш своїм серцем, що Бог воскресив Його з мертвих, то будеш спасенний.
щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся.
10 Бо серцем віримо для виправдання, а устами проголошуємо для спасіння.
Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаєть ся на спасеннє.
11 Як говорить Святе Письмо: «Кожен, хто вірить у Нього, не буде осоромлений».
Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся.
12 Адже немає різниці між юдеєм та язичником: Той Самий Господь над усіма, щедро благословляє всіх, хто кличе Його,
Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усіх, богатий для всїх, хто призиває Його.
13 бо «кожний, хто прикличе ім’я Господнє, буде спасенний».
Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся.
14 Але як зможуть покликати Того, у Кого не повірили? І як зможуть повірити в Того, про Кого не чули? І як зможуть почути без проповідника?
Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого?
15 І як будуть проповідувати, якщо їх не буде послано? Як написано: «Які гарні ноги тих, хто приносить Добру Звістку!»
А як же проповідати муть коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре?
16 Однак не всі сприйняли Добру Звістку. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив почутому від нас?»
Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому?
17 Тож віра приходить від слухання, а слухання – через Слово Христа.
Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже.
18 Але я запитую: невже вони не чули? Навпаки! «По всій землі розходиться їхній голос, і до краю всесвіту – їхні слова».
Тільки ж глаголю: Хиба вони не чули? Нї, по всїй землі бо розійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх.
19 Ще раз запитую: хіба Ізраїль не знав? Першим говорить Мойсей: «Я спонукаю вас до ревнощів через тих, хто не є народом; через народ, який не має розуміння, роздратую вас».
І ще питаю: Хиба не розумів Ізраїль? Первий Мойсей глаголе: Завдам вам зависти через (тих, що) не (єсть мій) нарід, народом безумним завдам жалю вам.
20 А Ісая сміливо каже: «Мене знайшли ті, хто не шукав; Я відкрив Себе тим, хто не питав про Мене».
Ісаїя ж зосьміливсь і глаголе: Знайшли мене ті, що не шукали, обявивсь я тим, що не питали про мене.
21 А про Ізраїль він каже: «Цілий день Я простягав Свої руки до непокірного й впертого народу».
До Їзраїля ж глаголе: Увесь день простягав я руки мої до людей непокірних і суперетних.
