Псалми 94
1 О Боже помсти, Господи, Боже помсти, з’яви Себе!
Du hevnens Gud, Herre, du hevnens Gud, åpenbar dig i herlighet!
2 Піднімися, Судде землі, віддай гордим по заслугам!
Reis dig, du jordens dommer, la gjengjeldelse komme over de overmodige!
3 Аж доки нечестиві, Господи, доки нечестиві торжествувати будуть?
Hvor lenge skal de ugudelige, Herre, hvor lenge skal de ugudelige fryde sig?
4 Вивергають, промовляють вони пиху, нахваляються всі, хто чинить гріх.
De utgyder en strøm av ord, de fører frekk tale; alle de som gjør urett, taler store ord.
5 Народ Твій, Господи, вони вражають ударами й пригнічують Твій спадок.
Ditt folk, Herre, knuser de, og din arv plager de.
6 Вдову й приходька вбивають, сироту гублять
Enken og den fremmede slår de ihjel, og farløse myrder de.
7 кажучи: «Не бачить Господь, і не вникає [в це] Бог Якова».
Og de sier: Herren ser ikke, og Jakobs Gud gir ikke akt.
8 Схаменіться, невігласи серед народу! Коли ви станете розумнішими, безумці?
Gi dog akt, I ufornuftige blandt folket, og I dårer, når vil I bli kloke?
9 Той, Хто насадив вухо, хіба не почує? Чи Той, Хто око створив, не побачить?
Mon han som planter øret, ikke skulde høre? Mon han som skaper øiet, ikke skulde se?
10 Той, Хто народи карає, хіба не докорить? Той, Хто сам людині дає знання?
Mon han som refser hedningene, ikke skulde straffe, han som gir menneskene forstand?
11 Господь знає думки людини, що вони – марнота.
Herren kjenner menneskenes tanker, han vet at de er tomhet.
12 Блаженний муж, якого Ти наставляєш, Господи, і Законом Твоїм навчаєш його,
Salig er den mann som du, Herre, refser og gir lærdom av din lov
13 щоб заспокоїти його у дні лиха, поки буде викопана яма нечестивому!
for å gi ham ro for onde dager, inntil det blir gravd en grav for den ugudelige.
14 Адже не покине Господь народу Свого й спадку Свого не полишить.
For Herren skal ikke forkaste sitt folk og ikke forlate sin arv;
15 Суд знову стане справедливим, і підуть услід за ним усі, праведні серцем.
for dommen skal vende tilbake til rettferdighet, og alle de opriktige av hjertet skal gi den medhold.
16 Хто стане за мене проти злодіїв? Хто стоятиме за мене проти тих, що чинять гріх?
Hvem reiser sig for mig imot de onde? Hvem stiller sig frem for mig imot dem som gjør urett?
17 Якби Господь не був допомогою моєю, то оселилася б душа моя в [країні] мовчання.
Dersom ikke Herren var min hjelp, vilde min sjel snart bo i dødsrikets stillhet.
18 Коли сказав я: «Хитається нога моя», милість Твоя, Господи, підтримала мене.
Når jeg sier: Min fot vakler, da holder din miskunnhet mig oppe, Herre!
19 Коли тривожні думки множаться в нутрі моєму, Твоя втіха збадьорює мою душу.
Når mine urolige tanker i mitt hjerte blir mange, da husvaler din trøst min sjel.
20 Хіба може мати щось спільне з Тобою престол загибелі, що діє всупереч постанові [Закону]?
Har vel fordervelsens domstol noget samfund med dig, der hvor de skaper urett under skinn av rett?
21 Натовпом тиснуть вони на душу праведника, і кров невинну засуджують [на страту].
De slår sig skarevis sammen imot den rettferdiges sjel, og uskyldig blod dømmer de skyldig.
22 Але Господь став моєю твердинею, і Бог мій – скеля мого притулку.
Da blir Herren mig en borg, og min Gud min tilflukts klippe.
23 Він поверне проти них їхні власні гріхи і їхніми ж злодійствами знищить їх; знищить їх Господь, Бог наш.
Og han lar deres urett komme tilbake over dem, og for deres ondskaps skyld skal han utrydde dem; ja, Herren vår Gud skal utrydde dem.
