Псалми 94
1 О Боже помсти, Господи, Боже помсти, з’яви Себе!
Kungs, Dievs, Tu atriebējs, ak Tu stiprais Dievs, Tu atriebējs, parādies!
2 Піднімися, Судде землі, віддай гордим по заслугам!
Celies, Tu pasaules soģi, atmaksā tiem lepniem pēc viņu nopelna.
3 Аж доки нечестиві, Господи, доки нечестиві торжествувати будуть?
Cik ilgi tiem bezdievīgiem, Kungs, cik ilgi tiem bezdievīgiem būs priecāties?
4 Вивергають, промовляють вони пиху, нахваляються всі, хто чинить гріх.
Pārplūstot tie runā pārgalvīgi, un visi ļaundarītāji greznojās.
5 Народ Твій, Господи, вони вражають ударами й пригнічують Твій спадок.
Ak, Kungs, tie samin Tavus ļaudis un nospiež Tavu īpašumu,
6 Вдову й приходька вбивають, сироту гублять
Atraitnes un svešiniekus tie nokauj un nomaitā bāriņus,
7 кажучи: «Не бачить Господь, і не вникає [в це] Бог Якова».
Un saka: Tas Kungs to neredz, un Jēkaba Dievs to nemana.
8 Схаменіться, невігласи серед народу! Коли ви станете розумнішими, безумці?
Ņemiet vērā, jūs bezprātīgie starp tiem ļaudīm, un jūs ģeķi, kad jūs paliksiet gudri?
9 Той, Хто насадив вухо, хіба не почує? Чи Той, Хто око створив, не побачить?
Kas ausi ir dēstījis, vai tas nedzirdēs? Kas aci darījis, vai tas neredzēs?
10 Той, Хто народи карає, хіба не докорить? Той, Хто сам людині дає знання?
Kas tautas pārmāca, vai tas nesodīs? Tas, kas cilvēkiem māca atzīšanu,
11 Господь знає думки людини, що вони – марнота.
Tas Kungs zin cilvēku domas, ka tās ir nelietīgas.
12 Блаженний муж, якого Ти наставляєш, Господи, і Законом Твоїм навчаєш його,
Svētīgs tas vīrs, ko Tu, Kungs, pārmāci, un kam Tu māci Savu bauslību,
13 щоб заспокоїти його у дні лиха, поки буде викопана яма нечестивому!
To mierināt bēdu dienās, tiekams bezdievīgam bedri raks.
14 Адже не покине Господь народу Свого й спадку Свого не полишить.
Jo Tas Kungs neatstums Savus ļaudis un nepametīs Savu mantas tiesu.
15 Суд знову стане справедливим, і підуть услід за ним усі, праведні серцем.
Jo pie taisnības jāgriežas tiesai, un tam piekritīs visi sirdsskaidrie.
16 Хто стане за мене проти злодіїв? Хто стоятиме за мене проти тих, що чинять гріх?
Kas mani aizstāv pret netaisniem? Un kas man stāv klāt pret ļaundarītājiem?
17 Якби Господь не був допомогою моєю, то оселилася б душа моя в [країні] мовчання.
Ja Tas Kungs nebūtu mans palīgs, tad gan mana dvēsele drīz gulētu klusumā.
18 Коли сказав я: «Хитається нога моя», милість Твоя, Господи, підтримала мене.
Kad es jau sacītu: kāja man slīd, tad Tava žēlastība, ak Kungs, mani tur.
19 Коли тривожні думки множаться в нутрі моєму, Твоя втіха збадьорює мою душу.
Kad man daudz sirdēstu, tad Tava iepriecināšana ielīksmo manu dvēseli.
20 Хіба може мати щось спільне з Тобою престол загибелі, що діє всупереч постанові [Закону]?
Vai Tu biedrs būtu tam posta krēslam, kas blēdību izperē taisnības vietā? -
21 Натовпом тиснуть вони на душу праведника, і кров невинну засуджують [на страту].
Tie sapulcējās pret taisnā dvēseli un pazudina nenoziedzīgas asinis.
22 Але Господь став моєю твердинею, і Бог мій – скеля мого притулку.
Bet Tas Kungs ir mans patvērums, un mans Dievs mana pils, kur glābjos.
23 Він поверне проти них їхні власні гріхи і їхніми ж злодійствами знищить їх; знищить їх Господь, Бог наш.
Un Viņš tiem atmaksās viņu noziegumu un tos izdeldēs viņu blēdībā. Tas Kungs, mūsu Dievs, tos izdeldēs.
