Псалми 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Владико, Ти був пристановищем нашим з роду в рід.
Een gebed van Moses, den man Gods. Heer, Gij waart ons een schuts van geslacht tot geslacht,
2 Перш ніж народилися гори й Ти утворив землю і всесвіт, від віку й до віку Ти – Бог.
Voordat de bergen waren geboren; Eer aarde en wereld werden gebaard, Zijt Gij, o God, in de eeuwen der eeuwen!
3 Ти повертаєш людину назад у порох і кажеш: «Поверніться назад, сини людські!»
Maar de mensen laat Gij tot stof vergaan, En zegt: Keert er toe terug, gij kinderen der mensen!
4 Адже тисяча років в очах Твоїх, немов день вчорашній, що минає, як сторожа вночі.
Ja, duizend jaren zijn als de dag van gisteren in uw oog, En als een nachtwaak, wanneer ze voorbij is.
5 Потоком Ти несеш людей, немов сон минули вони; як трава, що вранці сходить,
Gij laat ze verdwijnen als slaap in de morgen, En als het welig tierende gras,
6 вранці цвіте й рясніє, а ввечері в’яне й засихає.
Dat ‘s morgens opgroeit en bloeit, Maar ‘s avonds verwelkt en verdort.
7 Ми щезаємо у гніві Твоєму, і через лють Твою ми збентежені.
Want wij komen om door uw toorn, Verdwijnen plotseling door uw gramschap.
8 Ти поклав наші беззаконня перед Собою, наші приховані [гріхи вивів] на світло Твого обличчя.
Gij hebt U onze zonden voor ogen gesteld, Onze geheime fouten in het licht van uw aanschijn:
9 Бо всі дні наші проходять у люті Твоїй; роки наші згасають, немов стогін.
Zo snellen door uw toorn onze dagen voorbij, En vliegen onze jaren heen als een zucht.
10 Днів наших – сімдесят років, а якщо є сила, то вісімдесят років, і найкраще в них [забирає] праця й смуток; вони минають швидко, і ми відлітаємо.
Ons leven duurt maar zeventig jaren, Of zijn we krachtig, tachtig jaar. Het meeste daarvan is nog onheil en jammer, Want de verzwakking komt snel, en dan vlieden we heen.
11 Хто знає силу гніву Твого? Страх перед Тобою, [настільки великий], як і лють Твоя.
Ach, mochten we toch de kracht van uw gramschap beseffen, En uw toorn leren vrezen!
12 Навчи нас так лічити дні наші, щоб ми набули мудре серце.
Leer ons dan zó onze dagen tellen, Dat we er verstandig van harte door worden.
13 Повернися ж, Господи, доки так буде? Змилуйся над рабами Твоїми!
Ach Jahweh, wend U eindelijk toch eens tot ons, En ontferm U over uw dienaars;
14 Насичуй нас милістю Твоєю вранці, тоді ми веселитися й радіти будемо по всі дні наші.
Verzadig ons met uw genade, als we nog jong zijn, Opdat we heel ons leven mogen jubelen en juichen.
15 Дай нам порадіти за ті дні, коли Ти упокорював нас, за ті роки, коли ми бачили лихо.
Geef ons vreugde, even lang als Gij ons hebt gekastijd; Evenveel jaren als wij ellende doorstonden.
16 Нехай з’явиться Твоє діло рабам Твоїм, і велич Твоя – синам їхнім.
Laat uw dienaars uw machtige daden aanschouwen, En hun kinderen uw glorie!
17 І нехай перебуватиме прихильність Володаря, Бога нашого, на нас. Справу рук наших утверди для нас, справу рук наших зміцни нам.
Moge de goedheid van Jahweh, onzen God, met ons blijven, En het werk onzer handen doen gedijen!
