Псалми 89
1 Роздуми Етана-езрахітянина. Про милість Господа повіки співатиму, з роду в рід звіщатиму Його вірність.
Intellectus Ethan Ezrahitæ. [Misericordias Domini in æternum cantabo; in generationem et generationem annuntiabo veritatem tuam in ore meo.
2 Кажу-бо я: навіки поставлена милість, на небесах утверджена Твоя вірність.
Quoniam dixisti: In æternum misericordia ædificabitur in cælis; præparabitur veritas tua in eis.
3 «Уклав Я Завіт Свій з обраним Моїм, поклявся Я Давидові, рабу Своєму:
Disposui testamentum electis meis; juravi David servo meo:
4 навіки утверджу насіння Твоє, із роду в рід [непохитно] поставлю престол твій». (Села)
Usque in æternum præparabo semen tuum, et ædificabo in generationem et generationem sedem tuam.
5 І небеса прославлять чудеса Твої, Господи, Твою вірність – на зібранні святих.
Confitebuntur cæli mirabilia tua, Domine; etenim veritatem tuam in ecclesia sanctorum.
6 Бо хто на хмарах може стати в один ряд із Господом? Хто серед синів Божих міг би бути подібним до Господа?
Quoniam quis in nubibus æquabitur Domino; similis erit Deo in filiis Dei?
7 Бог трепетно вшанований на великій раді святих і грізний серед усіх, хто Його оточує.
Deus, qui glorificatur in consilio sanctorum, magnus et terribilis super omnes qui in circuitu ejus sunt.
8 Господи, Боже Воїнств, хто такий могутній, як Ти? Вірність Твоя – навколо Тебе.
Domine Deus virtutum, quis similis tibi? potens es, Domine, et veritas tua in circuitu tuo.
9 Ти пануєш над розбурханим морем; коли здіймаються хвилі його, Ти втихомирюєш їх.
Tu dominaris potestati maris; motum autem fluctuum ejus tu mitigas.
10 Ти вразив Раава, немов убитого в бою; Своїм раменом міцним Ти розсіяв ворогів Своїх.
Tu humiliasti, sicut vulneratum, superbum; in brachio virtutis tuæ dispersisti inimicos tuos.
11 Твої небеса і земля Твоя; Ти заснував всесвіт і все, що наповнює його.
Tui sunt cæli, et tua est terra: orbem terræ, et plenitudinem ejus tu fundasti;
12 Ти створив північ і південь; гори Тавор і Хермон веселяться іменем Твоїм.
aquilonem et mare tu creasti. Thabor et Hermon in nomine tuo exsultabunt:
13 Рамено Твоє могутнє, рука Твоя міцна, піднесена правиця Твоя.
tuum brachium cum potentia. Firmetur manus tua, et exaltetur dextera tua:
14 Правда й справедливість – основа Твого престолу, милість та істина йдуть перед Твоїм обличчям.
justitia et judicium præparatio sedis tuæ: misericordia et veritas præcedent faciem tuam.
15 Блаженний народ, що знає звук сурми – у світлі Твого обличчя, Господи, вони ходять.
Beatus populus qui scit jubilationem: Domine, in lumine vultus tui ambulabunt,
16 Іменем Твоїм веселяться цілий день і праведністю Твоєю підносяться.
et in nomine tuo exsultabunt tota die, et in justitia tua exaltabuntur.
17 Бо окраса їхньої міці – Ти, і завдяки прихильності Твоїй наш ріг піднесеться.
Quoniam gloria virtutis eorum tu es, et in beneplacito tuo exaltabitur cornu nostrum.
18 Адже від Господа – щит наш, і від Святого Ізраїлевого – цар наш.
Quia Domini est assumptio nostra, et sancti Israël regis nostri.
19 Колись промовляв Ти у видінні вірним Своїм, кажучи: «Я подав допомогу воїну, підніс обраного з народу.
Tunc locutus es in visione sanctis tuis, et dixisti: Posui adjutorium in potente, et exaltavi electum de plebe mea.
20 Я знайшов Давида, раба Мого, олією святою помазав його.
Inveni David, servum meum; oleo sancto meo unxi eum.
21 Рука Моя підтримає його, рамено Моє зміцнить його.
Manus enim mea auxiliabitur ei, et brachium meum confortabit eum.
22 Не здолає його ворог, і син беззаконня не буде його гнітити.
Nihil proficiet inimicus in eo, et filius iniquitatis non apponet nocere ei.
23 Пошматую перед ним усіх ворогів його й розіб’ю ненависників його.
Et concidam a facie ipsius inimicos ejus, et odientes eum in fugam convertam.
24 Вірність і милість Моя з ним, і в ім’я Моє піднесеться ріг його.
Et veritas mea et misericordia mea cum ipso, et in nomine meo exaltabitur cornu ejus.
25 Покладу його руку на море, а його правицю – на ріки.
Et ponam in mari manum ejus, et in fluminibus dexteram ejus.
26 Він буде кликати Мене: „Ти – мій Батько, мій Бог і скеля мого спасіння!“
Ipse invocabit me: Pater meus es tu, Deus meus, et susceptor salutis meæ.
27 Я зроблю його первістком, вищим від усіх царів землі.
Et ego primogenitum ponam illum, excelsum præ regibus terræ.
28 Повіки берегтиму милість Мою до нього, і Завіт Мій з ним буде непорушним.
In æternum servabo illi misericordiam meam, et testamentum meum fidele ipsi.
29 Продовжу насіння його навіки, і престол його – як дні неба.
Et ponam in sæculum sæculi semen ejus, et thronum ejus sicut dies cæli.
30 Якщо ж залишать нащадки його Закон Мій і не будуть ходити за Моїми законами правосуддя,
Si autem dereliquerint filii ejus legem meam, et in judiciis meis non ambulaverint;
31 якщо статутами Моїми знехтують і заповідей Моїх дотримуватися не будуть,
si justitias meas profanaverint, et mandata mea non custodierint:
32 то Я жезлом покараю беззаконня їхні й ударами – їхні гріхи.
visitabo in virga iniquitates eorum, et in verberibus peccata eorum;
33 Але милості Моєї не відійму від нього й не зраджу вірності Моєї.
misericordiam autem meam non dispergam ab eo, neque nocebo in veritate mea,
34 Не збезчещу Завіт Мій і того, що вийшло із вуст Моїх, не зміню.
neque profanabo testamentum meum: et quæ procedunt de labiis meis non faciam irrita.
35 Одного разу заприсягнув Я святістю Моєю, як же [тепер] скажу Я неправду Давидові?
Semel juravi in sancto meo, si David mentiar:
36 Насіння його повік перебуватиме, і престол його, як сонце, переді Мною,
semen ejus in æternum manebit. Et thronus ejus sicut sol in conspectu meo,
37 як той місяць – свідок вірний на хмарах – навіки утверджений». (Села)
et sicut luna perfecta in æternum, et testis in cælo fidelis.
38 Але Ти знехтував, відкинув, розгнівався на Свого помазанця.
Tu vero repulisti et despexisti; distulisti christum tuum.
39 Ти зневажив Завіт із рабом Своїм, кинув на землю вінець його.
Evertisti testamentum servi tui; profanasti in terra sanctuarium ejus.
40 Ти зруйнував усі огорожі його, перетворив фортеці його на руїну.
Destruxisti omnes sepes ejus; posuisti firmamentum ejus formidinem.
41 Грабують його всі, хто проходить дорогою; він став ганьбою для сусідів своїх.
Diripuerunt eum omnes transeuntes viam; factus est opprobrium vicinis suis.
42 Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх його ворогів.
Exaltasti dexteram deprimentium eum; lætificasti omnes inimicos ejus.
43 Ти повернув назад вістря його меча й не підтримав його на війні.
Avertisti adjutorium gladii ejus, et non es auxiliatus ei in bello.
44 Ти поклав край його величі й престол його кинув на землю.
Destruxisti eum ab emundatione, et sedem ejus in terram collisisti.
45 Ти скоротив дні юності його, вкрив його соромом. (Села)
Minorasti dies temporis ejus; perfudisti eum confusione.
46 Доки, Господи, ховатися будеш? Чи назавжди? [Доки] палатиме, як вогонь, гнів Твій?
Usquequo, Domine, avertis in finem? exardescet sicut ignis ira tua?
47 Згадай, яке швидкоплинне життя моє! Для якого марного [життя] Ти створив усіх синів людських!
Memorare quæ mea substantia: numquid enim vane constituisti omnes filios hominum?
48 Чи може хто жити й не побачити смерті? Чи може хто врятувати душу свою від царства мертвих? (Села) (Sheol h7585)
Quis est homo qui vivet et non videbit mortem? eruet animam suam de manu inferi? (Sheol h7585)
49 Де ж милість Твоя, яку раніше Ти з’являв, Володарю, про яку присягався Давидові вірністю Своєю?
Ubi sunt misericordiæ tuæ antiquæ, Domine, sicut jurasti David in veritate tua?
50 Згадай, Володарю, ганьбу рабів Твоїх, яку я терплю в нутрі моєму від численних народів,
Memor esto, Domine, opprobrii servorum tuorum, quod continui in sinu meo, multarum gentium:
51 як безчестять вороги Твої, Господи, як неславлять сліди помазанця Твого.
quod exprobraverunt inimici tui, Domine; quod exprobraverunt commutationem christi tui.
52 Благословенний Господь повіки!
Benedictus Dominus in æternum. Fiat, fiat.]
