Псалми 78
1 Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
Masquil de Asaf. Escucha, pueblo mío, mi ley; inclinad vuestro oído a las palabras de mi boca.
2 Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
Abriré mi boca en parábola; hablaré enigmas del tiempo antiguo.
3 які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
Las cuales hemos oído y entendido; que nuestros padres nos las contaron.
4 Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
No las encubriremos a sus hijos, contando a la generación venidera las alabanzas del SEÑOR, y su fortaleza, y sus maravillas que hizo.
5 Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
El estableció testimonio en Jacob, y puso ley en Israel; las cuales mandó a nuestros padres que las notificasen a sus hijos;
6 щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
para que lo sepa la generación venidera, y los hijos que nacerán; y los que se levantarán, lo cuenten a sus hijos
7 Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
con el fin de poner su confianza en Dios, y no olvidar de las obras de Dios, y guardar sus mandamientos:
8 Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
Y no ser como sus padres, generación contumaz y rebelde; generación que no compuso su corazón, ni su espíritu fue fiel con Dios.
9 Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
Los hijos de Efraín armados, flecheros, volvieron las espaldas el día de la batalla.
10 Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
No guardaron el pacto de Dios, ni quisieron andar en su ley;
11 Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
antes se olvidaron de sus obras, y de sus maravillas que les había mostrado.
12 Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
Delante de sus padres hizo maravillas en la tierra de Egipto, en el campo de Zoán.
13 Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
Rompió el mar, y los hizo pasar; e hizo estar las aguas como en un montón.
14 Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
Y los llevó con nube de día, y toda la noche con resplandor de fuego.
15 Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
Hendió las peñas en el desierto; y les dio a beber de abismos grandes;
16 Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
y sacó de la peña corrientes, e hizo descender aguas como ríos.
17 Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
Pero aun tornaron a pecar contra él, enojando al Altísimo en la soledad.
18 Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
Y tentaron a Dios en su corazón, pidiendo comida al gusto de su alma.
19 Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
Y hablaron contra Dios, diciendo: ¿Podrá Dios ponernos mesa en el desierto?
20 Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
He aquí ha herido la peña, y corrieron aguas, y arroyos salieron ondeando: ¿Podrá también dar pan? ¿Aparejará carne a su pueblo?
21 Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
Por tanto oyó el SEÑOR, y se enojó; se encendió el fuego contra Jacob, y el furor subió también contra Israel;
22 бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
por cuanto no habían creído a Dios, ni habían confiado de su salud.
23 Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
Y mandó a las nubes de arriba, y abrió las puertas de los cielos,
24 і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
e hizo llover sobre ellos maná para comer, y les dio trigo de los cielos.
25 Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
Pan de fuertes comió el hombre; les envió comida en abundancia.
26 Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
Movió el solano en el cielo, y trajo con su fortaleza el austro,
27 Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
e hizo llover sobre ellos carne como polvo, y aves de alas como arena del mar.
28 яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
Y las hizo caer en medio de su campamento, alrededor de sus tiendas.
29 Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
Y comieron, y se llenaron bien; les cumplió pues su deseo.
30 Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
No habían quitado de sí su deseo, aun estaba su vianda en su boca,
31 як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
cuando vino sobre ellos el furor de Dios, y mató los más robustos de ellos, y derribó los escogidos de Israel.
32 Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
Con todo esto pecaron aún, y no dieron crédito a sus maravillas.
33 Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
Consumió por tanto sus días en vanidad, y sus años en tribulación.
34 Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
Si los mataba, entonces le buscaban; y se convertían, y buscaban a Dios de mañana.
35 І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
Y se acordaban que Dios era su refugio, y el Dios Alto su redentor.
36 Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
Mas le lisonjeaban con su boca, y con su lengua le mentían,
37 та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
pues sus corazones no eran rectos con él, ni estuvieron firmes en su pacto.
38 Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
Pero él, misericordioso, perdonaba la maldad, y no los destruyó; y abundó su misericordia para apartar su ira, y no despertó toda su ira.
39 Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
Y se acordó que eran carne; soplo que va y no vuelve.
40 Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
¡Cuántas veces lo ensañaron en el desierto, lo enojaron en la soledad!
41 Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
Y volvían, y tentaban a Dios, y ponían límite al Santo de Israel.
42 Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
No se acordaron de su mano, del día que los redimió de angustia;
43 коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
cuando puso en Egipto sus señales, y sus maravillas en el campo de Zoán;
44 Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
y volvió sus ríos en sangre, y sus corrientes para que no bebiesen.
45 Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
Envió entre ellos enjambres de moscas que los comían, y ranas que los destruyeron.
46 Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
Dio también al pulgón sus frutos, y sus trabajos a la langosta.
47 Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
Sus viñas destruyó con granizo, y sus higuerales con piedra;
48 Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
y entregó al pedrisco sus bestias, y al fuego sus ganados.
49 Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
Envió sobre ellos el furor de su saña; ira, enojo, angustia, y ángeles malos.
50 Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
Dispuso el camino a su furor; no eximió el alma de ellos de la muerte, sino que entregó su vida a la mortandad.
51 І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
E hirió a todo primogénito en Egipto, las primicias de las fuerzas en las tiendas de Cam.
52 Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
Hizo salir a su pueblo como ovejas, y los llevó por el desierto, como un rebaño.
53 Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
Y los pastoreó con seguridad, que no tuvieron miedo; y el mar cubrió a sus enemigos.
54 І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
Los metió después en los términos de su santidad, en este monte que ganó su mano derecha.
55 Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
Y echó los gentiles de delante de ellos, y les repartió una herencia con cuerdas; e hizo habitar en sus moradas a las tribus de Israel.
56 Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
Mas tentaron y enojaron al Dios Altísimo, y no guardaron sus testimonios;
57 І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
sino que se volvieron, y se rebelaron como sus padres; se volvieron como arco engañoso.
58 Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
Y le enojaron con sus lugares altos, y le provocaron a celo con sus esculturas.
59 Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
Lo oyó Dios, y se enojó, y en gran manera aborreció a Israel.
60 Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
Por esta causa dejó el tabernáculo de Silo, la tienda en que habitó entre los hombres;
61 І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
y dio en cautividad su fortaleza, y su gloria en mano del enemigo.
62 Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
Entregó también su pueblo a cuchillo, y se airó contra su heredad.
63 Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
El fuego devoró sus jóvenes, y sus vírgenes no fueron loadas en cantos nupciales.
64 Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
Sus sacerdotes cayeron a cuchillo, y sus viudas no se lamentaron.
65 Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
Entonces despertó el Señor a la manera del que ha dormido, como un valiente que grita a causa del vino:
66 І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
e hirió a sus enemigos en las partes posteriores; les dio perpetua afrenta.
67 Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
Y aborreció la tienda de José, y no escogió la tribu de Efraín.
68 Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
Sino que escogió la tribu de Judá, el monte de Sion, al cual amó.
69 Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
Y edificó su santuario a manera de eminencia, como la tierra que cimentó para siempre.
70 І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
Y eligió a David su siervo, y lo tomó de las majadas de las ovejas;
71 привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
de tras las paridas lo trajo, para que apacentase a Jacob su pueblo, y a Israel su heredad.
72 І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
Y los apacentó con entereza de su corazón; y los pastoreó con la pericia de sus manos.
