Псалми 78
1 Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
Maskil de Asaf. Escucha, pueblo mío, mi enseñanza; presta oído a las palabras de mis labios.
2 Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
Voy a abrir mi boca en un poema, y evocaré escondidas lecciones del pasado.
3 які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
Lo que hemos oído y aprendido, lo que nos han contado nuestros padres,
4 Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
no lo ocultaremos a sus hijos; relataremos a la generación venidera las glorias de Yahvé y su poderío, y las maravillas que Él hizo.
5 Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
Porque Él, habiendo dado testimonio a Jacob, y establecido una ley en Israel, mandó a nuestros padres enseñarlo a sus hijos,
6 щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
para que lo supiera la generación siguiente, y a su vez los hijos nacidos de esta lo narrasen a sus propios hijos;
7 Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
de suerte que pongan en Dios su confianza, no olvidando los beneficios de Yahvé y observando sus mandamientos;
8 Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
para que no vengan a ser como sus padres, una raza indócil y contumaz; generación que no tuvo el corazón sencillo ni el espíritu fiel a Dios.
9 Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
Los hijos de Efraím, muy diestros arqueros, volvieron las espaldas en el día de la batalla;
10 Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
no guardaron la alianza con Dios, rehusaron seguir su ley;
11 Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
olvidaron sus obras y las maravillas que hizo ante los ojos de ellos.
12 Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
A la vista de sus padres Él había hecho prodigios en el país de Egipto, en los campos de Tanis.
13 Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
Dividió el mar por medio, y los hizo pasar, sosteniendo las aguas como un muro.
14 Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
De día los guiaba con la nube y toda la noche con un resplandor de fuego.
15 Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
Hendió la roca en el desierto, y les dio de beber aguas copiosísimas.
16 Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
Sacó torrentes de la peña, hizo salir aguas como ríos.
17 Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
Mas ellos continuaron pecando contra Él, resistiendo al Altísimo en el yermo;
18 Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
tentaron a Dios en sus corazones, pidiendo comida según su antojo.
19 Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
Y hablando mal de Dios, dijeron: “¿Podrá Dios prepararnos una mesa en el desierto?
20 Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
Cierto es que hirió la peña, y brotaron aguas y corrieron torrentes; mas ¿podrá también dar pan y proveer de carne a su pueblo?”
21 Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
Yahvé lo oyó y se indignó; su fuego se encendió contra Jacob, y subió de punto su ira contra Israel,
22 бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
porque no creyeron a Dios, ni confiaron en su auxilio.
23 Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
Con todo, ordenó a las nubes en lo alto, abrió las puertas del cielo,
24 і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
y llovió sobre ellos maná para su sustento, dándoles trigo del cielo.
25 Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
Pan de fuertes comió el hombre, les envió comida hasta hartarlos.
26 Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
Después levantó el viento solano en el cielo, guio con su poder el ábrego,
27 Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
y llovió sobre ellos carne tanta como el polvo; aves volátiles como arena del mar
28 яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
cayeron en su campamento, en derredor de sus tiendas.
29 Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
Y comieron y se hartaron. Así Él les dio lo que habían deseado.
30 Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
Mas no bien satisfecho su apetito, y estando el manjar aún en su boca,
31 як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
se alzó contra ellos la ira de Dios, e hizo estragos entre los más fuertes, y abatió a la flor de Israel.
32 Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
Sin embargo, pecaron de nuevo, y no dieron crédito a sus milagros.
33 Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
Y Él consumió sus días en un soplo, y sus años con repentinas calamidades.
34 Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
Cuando les enviaba la muerte, entonces recurrían a Él, y volvían a convertirse a Dios,
35 І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
recordando que Dios era su roca, y el Altísimo su Libertador.
36 Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
Pero lo lisonjeaban con su boca, y con su lengua le mentían;
37 та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
su corazón no era sincero para con Él, y no permanecieron fieles a su alianza.
38 Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
Él, no obstante, en su misericordia, les perdonaba su culpa, y no los exterminaba. Muchas veces contuvo su ira, y no permitió que se desahogase toda su indignación,
39 Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
acordándose de que eran carne, un soplo que se va y no vuelve.
40 Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
¡Cuántas veces lo provocaron en el desierto; cuántas lo irritaron en aquella soledad!
41 Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
Y no cesaban de tentar a Dios, de afligir al Santo de Israel.
42 Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
No se acordaban ya de su mano, de aquel día en que los libertó del poder del opresor,
43 коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
cuando Él ostentó sus prodigios en Egipto, y sus maravillas en los campos de Tanis,
44 Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
trocando en sangre sus ríos y sus canales, para que no bebiesen;
45 Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
enviando contra ellos unos tábanos que los devoraban, y ranas que los infectaron;
46 Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
entregando sus cosechas a la oruga, y el fruto de su trabajo a la langosta;
47 Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
destruyendo con el granizo sus viñas, y con heladas sus higueras;
48 Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
librando a la peste sus manadas, y sus rebaños al contagio;
49 Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
desatando contra ellos el ardor de su ira, su indignación, el furor, el castigo: un tropel de ejecutores de calamidad;
50 Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
dando libre paso a su saña, y entregando a ellos mismos a la peste, sin perdonar sus propias vidas,
51 І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
y matando a todo primogénito en Egipto, las primicias del vigor en las tiendas de Cam.
52 Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
Ni recordaban cuando como ovejas sacó a los de su pueblo, y los guio como un rebaño por el desierto,
53 Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
y los condujo con seguridad y sin temor, mientras sepultaba a sus enemigos en el mar.
54 І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
Y los llevó a su tierra santa, a los montes que conquistó su diestra;
55 Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
expulsó ante ellos a los gentiles, en suertes repartió la heredad de estos, y en sus pabellones hizo habitar a las tribus de Israel.
56 Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
Pero ellos aun tentaron y provocaron al Dios Altísimo, y no guardaron sus mandamientos.
57 І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
Apostataron y fueron traidores, como sus padres; fallaron como un arco torcido.
58 Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
Lo movieron a ira con sus lugares altos, y con sus esculturas le excitaron los celos.
59 Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
Ardió con esto el furor de Dios; acerbamente apartó de sí a Israel,
60 Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
y abandonó el Tabernáculo de Silo, la morada que tenía entre los hombres.
61 І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
Abandonó al cautiverio su fortaleza, y su gloria en manos del adversario.
62 Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
Entregó su pueblo a la espada, y se irritó contra su herencia.
63 Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
El fuego devoró a sus jóvenes, y sus doncellas no fueron desposadas.
64 Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
A cuchillo cayeron sus sacerdotes, y sus viudas no los lloraron.
65 Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
El Señor despertó entonces como de un sueño -cual gigante adormecido por el vino-
66 І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
e hirió a los enemigos en la zaga, cubriéndolos de ignominia para siempre.
67 Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
Mas reprobó la tienda de José, y a la tribu de Efraím no la eligió,
68 Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
y prefirió a la tribu de Judá, el monte Sión, su predilecto.
69 Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
Y levantó, como cielo, su santuario, como la tierra, que fundó para siempre.
70 І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
Y escogió a su siervo David, sacándolo de entre los rebaños de ovejas;
71 привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
detrás de las que amamantaban lo llamó, para que apacentase a Jacob, su pueblo, y a Israel, su heredad.
72 І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
Y él los apacentó con sencillez de corazón, y los guio con la destreza de sus manos.
