Псалми 78
1 Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
Psalmus. Intellectus Asaph. Attendite popule meus legem meam: inclinate aurem vestram in verba oris mei.
2 Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
Aperiam in parabolis os meum: loquar propositiones ab initio.
3 які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
Quanta audivimus et cognovimus ea: et patres nostri narraverunt nobis.
4 Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
Non sunt occultata a filiis eorum, in generatione altera. Narrantes laudes Domini, et virtutes eius, et mirabilia eius quae fecit.
5 Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
Et suscitavit testimonium in Iacob: et legem posuit in Israel. Quanta mandavit patribus nostris nota facere ea filiis suis:
6 щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
ut cognoscat generatio altera. Filii qui nascentur, et exurgent, et narrabunt filiis suis,
7 Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
Ut ponant in Deo spem suam, et non obliviscantur operum Dei: et mandata eius exquirant.
8 Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
Ne fiant sicut patres eorum: generatio prava et exasperans. Generatio, quae non direxit cor suum: et non est creditus cum Deo spiritus eius.
9 Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
Filii Ephrem intendentes et mittentes arcum: conversi sunt in die belli.
10 Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
Non custodierunt testamentum Dei, et in lege eius noluerunt ambulare.
11 Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
Et obliti sunt benefactorum eius, et mirabilium eius quae ostendit eis.
12 Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
Coram patribus eorum fecit mirabilia in terra Aegypti, in campo Taneos.
13 Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
Interrupit mare, et perduxit eos: et statuit aquas quasi in utre.
14 Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
Et deduxit eos in nube diei: et tota nocte in illuminatione ignis.
15 Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
Interrupit petram in eremo: et adaquavit eos velut in abysso multa.
16 Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
Et eduxit aquam de petra: et deduxit tamquam flumina aquas.
17 Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
Et apposuerunt adhuc peccare ei: in iram excitaverunt Excelsum in inaquoso.
18 Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
Et tentaverunt Deum in cordibus suis: ut peterent escas animabus suis.
19 Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
Et male locuti sunt de Deo: dixerunt: Numquid poterit Deus parare mensam in deserto?
20 Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
Quoniam percussit petram, et fluxerunt aquae, et torrentes inundaverunt. Numquid et panem poterit dare, aut parare mensam populo suo?
21 Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
Ideo audivit Dominus, et distulit: et ignis accensus est in Iacob, et ira ascendit in Israel:
22 бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
Quia non crediderunt in Deo, nec speraverunt in salutari eius:
23 Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
Et mandavit nubibus desuper, et ianuas caeli aperuit.
24 і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
Et pluit illis manna ad manducandum, et panem caeli dedit eis.
25 Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
Panem angelorum manducavit homo: cibaria misit eis in abundantia.
26 Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
Transtulit Austrum de caelo: et induxit in virtute sua Africum.
27 Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
Et pluit super eos sicut pulverem carnes, et sicut arenam maris volatilia pennata.
28 яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
Et ceciderunt in medio castrorum eorum: circa tabernacula eorum.
29 Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
Et manducaverunt et saturati sunt nimis, et desiderium eorum attulit eis:
30 Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
non sunt fraudati a desiderio suo. Adhuc escae eorum erant in ore ipsorum,
31 як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
et ira Dei ascendit super eos. Et occidit pingues eorum, et electos Israel impedivit.
32 Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
In omnibus his peccaverunt adhuc: et non crediderunt in mirabilibus eius.
33 Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
Et defecerunt in vanitate dies eorum: et anni eorum cum festinatione.
34 Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
Cum occideret eos, quaerebant eum: et revertebantur, et diluculo veniebant ad eum.
35 І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
Et rememorati sunt quia Deus adiutor est eorum: et Deus excelsus redemptor eorum est.
36 Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
Et dilexerunt eum in ore suo, et lingua sua mentiti sunt ei:
37 та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
Cor autem eorum non erat rectum cum eo: nec fideles habiti sunt in testamento eius.
38 Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
Ipse autem est misericors, et propitius fiet peccatis eorum: et non disperdet eos. Et abundavit ut averteret iram suam: et non accendit omnem iram suam:
39 Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
Et recordatus est quia caro sunt: spiritus vadens, et non rediens.
40 Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
Quoties exacerbaverunt eum in deserto, in iram concitaverunt eum in inaquoso?
41 Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
Et conversi sunt, et tentaverunt Deum: et sanctum Israel exacerbaverunt.
42 Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
Non sunt recordati manus eius, die qua redemit eos de manu tribulantis,
43 коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
Sicut posuit in Aegypto signa sua, et prodigia sua in campo Taneos.
44 Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
Et convertit in sanguinem flumina eorum, et imbres eorum, ne biberent.
45 Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
Misit in eos cynomyiam, et comedit eos: et ranam, et disperdidit eos.
46 Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
Et dedit aerugini fructus eorum: et labores eorum locustae.
47 Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
Et occidit in grandine vineas eorum: et moros eorum in pruina.
48 Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
Et tradidit grandini iumenta eorum: et possessionem eorum igni.
49 Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
Misit in eos iram indignationis suae: indignationem, et iram, et tribulationem: immissiones per angelos malos.
50 Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
Viam fecit semitae irae suae, non pepercit a morte animabus eorum: et iumenta eorum in morte conclusit.
51 І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
Et percussit omne primogenitum in terra Aegypti: primitias omnis laboris eorum in tabernaculis Cham.
52 Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
Et abstulit sicut oves populum suum: et perduxit eos tamquam gregem in deserto.
53 Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
Et eduxit eos in spe, et non timuerunt: et inimicos eorum operuit mare.
54 І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
Et induxit eos in montem sanctificationis suae, montem, quem acquisivit dextera eius. Et eiecit a facie eorum Gentes: et sorte divisit eis terram in funiculo distributionis.
55 Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
Et habitare fecit in tabernaculis eorum tribus Israel.
56 Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
Et tentaverunt, et exacerbaverunt Deum excelsum: et testimonia eius non custodierunt.
57 І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
Et averterunt se, et non servaverunt pactum: quemadmodum patres eorum, conversi sunt in arcum pravum.
58 Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
In iram concitaverunt eum in collibus suis: et in sculptilibus suis ad aemulationem eum provocaverunt.
59 Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
Audivit Deus, et sprevit: et ad nihilum redegit valde Israel.
60 Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
Et repulit tabernaculum Silo, tabernaculum suum, ubi habitavit in hominibus.
61 І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
Et tradidit in captivitatem virtutem eorum: et pulchritudinem eorum in manus inimici.
62 Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
Et conclusit in gladio populum suum: et hereditatem suam sprevit.
63 Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
Iuvenes eorum comedit ignis: et virgines eorum non sunt lamentatae.
64 Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
Sacerdotes eorum in gladio ceciderunt: et viduae eorum non plorabantur.
65 Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
Et excitatus est tamquam dormiens Dominus, tamquam potens crapulatus a vino.
66 І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
Et percussit inimicos suos in posteriora: opprobrium sempiternum dedit illis.
67 Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
Et repulit tabernaculum Ioseph: et tribum Ephraim non elegit:
68 Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
Sed elegit tribum Iuda, montem Sion quem dilexit.
69 Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
Et aedificavit sicut unicornium sanctificium suum in terra, quam fundavit in saecula.
70 І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
Et elegit David servum suum, et sustulit eum de gregibus ovium: de post foetantes accepit eum.
71 привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
Pascere Iacob servum suum, et Israel hereditatem suam:
72 І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
Et pavit eos in innocentia cordis sui: et in intellectibus manuum suarum deduxit eos.
