Псалми 78

1 Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!

Maschil di Asaf ASCOLTA, o popol mio, la mia dottrina; Porgete gli orecchi alle parole della mia bocca.

2 Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,

Io aprirò la mia bocca in sentenza; Io sgorgherò detti notevoli [di cose] antiche;

3 які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.

Le quali noi abbiamo udite, e sappiamo, E le quali i nostri padri ci han raccontate.

4 Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.

Noi non [le] celeremo a' lor figliuoli, alla generazione a venire; Noi racconteremo le lodi del Signore, E la sua forza, e le sue maraviglie ch'egli ha fatte.

5 Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,

Egli ha fermata la testimonianza in Giacobbe, Ed ha posta la Legge in Israele; Le quali egli comandò a' nostri padri di fare assapere a' lor figliuoli;

6 щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.

Acciocchè la generazione a venire, i figliuoli [che] nascerebbero, [le] sapessero, [E] si mettessero a narrar[le] a' lor figliuoli;

7 Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.

E ponessero in Dio la loro speranza, E non dimenticassero le opere di Dio. Ed osservassero i suoi comandamenti;

8 Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.

E non fossero come i lor padri, Generazione ritrosa e ribella; Generazione che non dirizzò il cuor suo, Il cui spirito non [fu] leale inverso Dio.

9 Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.

I figliuoli di Efraim, gente di guerra, [buoni] arcieri, Voltarono le spalle al dì della battaglia.

10 Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.

Non avevano osservato il patto di Dio, Ed avevano ricusato di camminar nella sua Legge;

11 Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.

Ed avevano dimenticate le sue opere, E le maraviglie ch'egli aveva lor fatte vedere.

12 Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.

Egli aveva fatti miracoli in presenza de' padri loro, Nel paese di Egitto, nel territorio di Soan.

13 Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.

Egli aveva fesso il mare, e li aveva fatti passare per mezzo; Ed aveva fermate le acque come un mucchio.

14 Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.

E li aveva condotti di giorno colla nuvola, E tutta notte colla luce del fuoco.

15 Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.

Egli aveva schiantate le rupi nel deserto, E li aveva copiosamente abbeverati, come di gorghi;

16 Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.

Ed aveva fatto uscir de' ruscelli della roccia, E colare acque, a guisa di fiumi.

17 Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.

Ma essi continuarono a peccar contro a lui, Provocando l'Altissimo a sdegno nel deserto;

18 Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.

E tentarono Iddio nel cuor loro, Chiedendo vivanda a lor voglia;

19 Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?

E parlarono contro a Dio, [E] dissero: Potrebbe Iddio Metterci tavola nel deserto?

20 Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»

Ecco, egli percosse la roccia, e ne colarono acque, E ne traboccarono torrenti; Potrebbe egli eziandio dar del pane, [O] apparecchiar della carne al suo popolo?

21 Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,

Perciò, il Signore, avendoli uditi, si adirò fieramente; Ed un fuoco si accese contro a Giacobbe, Ed anche l'ira [gli] montò contro ad Israele;

22 бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.

Perciocchè non avevano creduto in Dio, E non si erano confidati nella sua salvazione;

23 Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,

E pure egli aveva comandato alle nuvole di sopra, Ed aveva aperte le porte del cielo;

24 і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.

Ed aveva fatta piovere sopra loro la manna da mangiare, Ed aveva loro dato del frumento del cielo.

25 Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.

L'uomo mangiò del pane degli Angeli; Egli mandò loro della vivanda a sazietà.

26 Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.

Egli fece levar nel cielo il vento orientale, E per la sua forza addusse l'Austro;

27 Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,

E fece piover sopra loro della carne, a guisa di polvere; Ed uccelli, a giusa della rena del mare.

28 яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.

E [li] fece cadere in mezzo al lor campo, D'intorno a' lor padiglioni.

29 Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.

Ed essi mangiarono, e furono grandemente satollati; E [Iddio] fece lor venire ciò che desideravano.

30 Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,

Essi non si erano [ancora] stolti dalla lor cupidigia; [Avevano] ancora il cibo loro nella bocca,

31 як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.

Quando l'ira montò a Dio contro a loro, Ed uccise i più grassi di loro, Ed abbattè la scelta d'Israele.

32 Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.

Con tutto ciò peccarono ancora, E non credettero alle sue maraviglie.

33 Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.

Laonde egli consumò i lor giorni in vanità, E gli anni loro in ispaventi.

34 Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.

Quando egli li uccideva, essi lo richiedevano, E ricercavano di nuovo Iddio.

35 І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.

E si ricordavano che Iddio [era] la lor Rocca, E [che] l'Iddio altissimo [era] il lor Redentore.

36 Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;

Ma lo lusingavano colla lor bocca, E gli mentivano colla lor lingua;

37 та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.

E il cuor loro non [era] diritto inverso lui, E non erano leali nel suo patto.

38 Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.

E pure egli, [che è] pietoso, purgò la loro iniquità, e non li distrusse; E più e più volte racquetò l'ira sua, e non commosse tutto il suo cruccio;

39 Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.

E si ricordò ch'erano carne; Un fiato che passa, e non ritorna.

40 Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!

Quante volte lo provocarono essi a sdegno nel deserto, [E] lo contristarono nella solitudine!

41 Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.

E tornarono a tentare Iddio, E limitarono il Santo d'Israele.

42 Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,

Essi non si erano ricordati della sua mano, [Nè] del giorno nel quale li aveva riscossi dal nemico.

43 коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.

(Come egli aveva eseguiti i suoi segni in Egitto, E i suoi miracoli nel territorio di Soan.

44 Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.

Ed aveva cangiati i fiumi, e i rivi degli Egizi in sangue, [Talchè] essi non [ne] potevano bere.

45 Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.

[Ed] aveva mandata contro a loro una mischia [d'insetti] che li mangiarono; E rane, che li distrussero.

46 Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.

Ed aveva dati i lor frutti a' bruchi, E le lor fatiche alle locuste.

47 Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.

Ed aveva guastate le lor vigne colla gragnuola, E i lor sicomori colla tempesta.

48 Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.

Ed aveva dati alla grandine i lor bestiami, E le lor gregge a' folgori.

49 Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.

[Ed] aveva mandato sopra loro l'ardore della sua ira, Indegnazione, cruccio e distretta; Una mandata d'angeli maligni.

50 Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.

[Ed] aveva appianato il sentiero alla sua ira, [E] non aveva scampata l'anima loro dalla morte, Ed aveva dato il lor bestiame alla mortalità.

51 І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.

Ed aveva percossi tutti i primogeniti in Egitto, E le primizie della forza ne' tabernacoli di Cam.

52 Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.

E [ne] aveva fatto partire il suo popolo, a guisa di pecore; E l'aveva condotto per lo deserto, come una mandra.

53 Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.

E l'aveva guidato sicuramente, senza spavento; E il mare aveva coperti i lor nemici.

54 І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.

Ed egli li aveva introdotti nella contrada della sua santità, Nel monte [che] la sua destra ha conquistato.

55 Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.

Ed aveva scacciate le nazioni d'innanzi a loro, E le aveva fatte [loro] scadere in sorte di eredità, Ed aveva stanziate le tribù d'Israele nelle loro stanze.)

56 Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.

Ed avevano tentato, e provocato a sdegno l'Iddio altissimo, E non avevano osservate le sue testimonianze.

57 І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.

Anzi si erano tratti indietro, E si erano portati dislealmente, Come i lor padri; [E] si erano rivolti come un arco fallace;

58 Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.

E l'avevano provocato ad ira co' loro alti luoghi, E commosso a gelosia colle loro sculture.

59 Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.

Iddio aveva udite [queste cose], e se n'era gravemente adirato, Ed aveva grandemente disdegnato Israele.

60 Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.

Ed aveva abbandonato il tabernacolo di Silo; Il padiglione ch'egli aveva piantato per sua stanza fra gli uomini.

61 І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.

Ed aveva abbandonata la sua forza, [ad esser menata] in cattività, E la sua gloria in man del nemico.

62 Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.

Ed aveva dato il suo popolo alla spada, E si era gravemente adirato contro alla sua eredità.

63 Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.

Il fuoco aveva consumati i suoi giovani; E le sue vergini non erano state lodate.

64 Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.

I suoi sacerdoti erano caduti per la spada; E le sue vedove non avevano pianto.

65 Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.

Poi il Signore si risvegliò, Come uno che fosse stato addormentato; Come un [uomo] prode, che dà gridi dopo il vino.

66 І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.

E percosse i suoi nemici da tergo, E mise loro addosso un eterno vituperio.

67 Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.

Ed avendo riprovato il tabernacolo di Giuseppe, E non avendo eletta la tribù di Efraim;

68 Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.

Egli elesse la tribù di Giuda; Il monte di Sion, il quale egli ama.

69 Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.

Ed edificò il suo santuario, a guisa di [palazzi] eccelsi; Come la terra [ch]'egli ha fondata in perpetuo.

70 І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,

Ed elesse Davide, suo servitore, E lo prese dalle mandre delle pecore.

71 привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.

Di dietro alle [bestie] allattanti Egli lo condusse a pascer Giacobbe, suo popolo; Ed Israele sua eredità.

72 І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.

Ed egli li pasturò, secondo l'integrità del suo cuore; E li guidò, secondo il gran senno delle sue mani.