Псалми 78
1 Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
Hymne d'Asaph. Mon peuple, écoute mes instructions! Prête l'oreille aux paroles de ma bouche!
2 Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
J'ouvrirai ma bouche pour prononcer des sentences; Je dirai les mystères des temps anciens.
3 які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
Ce que nous avons entendu et appris à connaître. Ce que nos pères nous ont raconté,
4 Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
Nous ne le cacherons point à leurs descendants. Nous raconterons à la génération future les oeuvres glorieuses de l'Éternel, Et sa puissance, et les merveilles qu'il a accomplies.
5 Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
Il se fit de Jacob le dépositaire de ses révélations; Il établit en Israël une loi. Qu'il ordonna à nos pères d'enseigner à leurs enfants,
6 щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
Pour qu'elle fût connue de la génération suivante, Des enfants qui naîtraient. Et qui viendraient à leur tour la raconter à leurs enfants.
7 Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
Ils apprendraient ainsi à mettre en Dieu leur confiance, A ne pas oublier les oeuvres du Dieu fort, A garder ses commandements,
8 Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
Et à ne pas devenir, comme leurs pères. Une génération indocile et rebelle. Une génération au coeur inconstant. Et dont l'esprit fut infidèle à Dieu.
9 Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
Les fils d'Éphraïm, archers habiles à lancer la flèche. Ont tourné le dos le jour du combat.
10 Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
Ils n'ont point observé l'alliance de Dieu, Et ils ont refusé de suivre sa loi.
11 Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
Ils ont oublié ses oeuvres. Et les prodiges dont il les avait rendus témoins.
12 Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
En présence de leurs pères, il avait accompli des merveilles Dans le pays d'Egypte, dans les campagnes de Tsoan.
13 Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
Il entr'ouvrit la mer pour leur livrer passage; Il dressa les eaux, pareilles à une digue.
14 Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
Il conduisit son peuple, le jour, par la nuée, Et toute la nuit par l'éclat du feu.
15 Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
Il fendit des rochers dans le désert, Et il en fit couler des torrents pour le désaltérer.
16 Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
De la pierre, il fit jaillir des ruisseaux; Il en fit sortir des eaux, abondantes comme des fleuves.,
17 Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
Mais ils continuèrent à pécher contre lui, A se révolter dans le désert contre le Très-Haut.
18 Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
Ils tentèrent Dieu dans leur coeur. En demandant une nourriture conforme à leur désir.
19 Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
Ils parlèrent contre Dieu, Et ils dirent: «Dieu pourrait-il Dresser une table dans le désert?
20 Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
Voici qu'il a frappé le rocher, et les eaux ont coulé, Et des torrents se sont répandus. Mais pourra-t-il donner du pain. Procurer de la viande à son peuple?»
21 Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
L'Éternel entendit ces murmures, et il en fut indigné; Son brûlant courroux s'alluma contre Jacob; Sa colère s'éleva contre Israël,
22 бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
Parce qu'ils n'avaient pas cru en Dieu Et qu'ils ne s'étaient pas confiés en son secours.
23 Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
Alors il donna ses ordres aux nuées d'en haut, Et il ouvrit les portes des cieux.
24 і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
Il fit pleuvoir sur eux la manne pour les nourrir, Et il leur donna le froment des cieux.
25 Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
Tous mangèrent le pain des forts; Il leur envoya des vivres à satiété.
26 Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
Il fit souffler le vent d'Orient dans les cieux. Et il fit lever par sa puissance le vent du Midi.
27 Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
Il fit pleuvoir sur eux de la chair, comme de la poussière. Et des oiseaux, nombreux comme le sable de la mer.
28 яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
Il les fit tomber au milieu de leur camp, Et tout autour de leurs tentes.
29 Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
Ils mangèrent et se rassasièrent abondamment; Il leur accorda tout ce qu'ils avaient désiré.
30 Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
Ils avaient à peine assouvi leur convoitise, La nourriture était encore dans leur bouche,
31 як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
Que la colère de Dieu s'éleva contre eux: Il fit périr les hommes les plus robustes. Et il abattit l'élite d'Israël.
32 Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
Cependant ils péchèrent encore contre Dieu, Et ils ne se laissèrent pas convaincre Par ses oeuvres merveilleuses.
33 Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
Alors il fit disparaître leurs jours comme une ombre: Il emporta leurs années dans une ruine soudaine.
34 Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
Quand il les faisait mourir, ils le recherchaient; Ils revenaient et s'empressaient de se tourner vers Dieu.
35 І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
Ils se souvenaient que Dieu était leur rocher, Et le Dieu Très-Haut leur rédempteur.
36 Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
Mais leurs lèvres le trompaient, Et leur langue lui mentait.
37 та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
Leur coeur ne lui était pas fermement attaché, Et ils n'étaient pas fidèles à son alliance.
38 Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
Mais lui, plein de compassion, pardonnait aux pécheurs Et il ne les détruisait point. Il retint souvent sa colère Et il ne laissa pas se déchaîner son courroux.
39 Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
Il se souvint qu'ils n'étaient que chair, Un souffle qui passe et ne revient plus.
40 Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
Que de fois ils se révoltèrent contre lui dans le désert, Et l'irritèrent dans la solitude!
41 Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
Ils recommencèrent à tenter Dieu, Et à offenser le Saint d'Israël.
42 Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
Ils ne se souvinrent plus de ce qu'avait accompli sa main, Le jour où il les délivra de l'oppresseur,
43 коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
Quand il fit éclater ses prodiges parmi les Égyptiens, Et ses miracles dans les campagnes de Tsoan.
44 Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
Il changea leurs fleuves en sang. Et ils ne purent plus boire à leurs ruisseaux.
45 Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
Il envoya contre eux des moustiques qui les dévoraient. Et des grenouilles qui infectaient le pays.
46 Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
Il abandonna leurs récoltes aux sauterelles. Et le fruit de leur travail à leurs essaims.
47 Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
Il fit périr leurs vignes par la grêle, Et leurs sycomores par la gelée.
48 Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
Il livra leur bétail à la grêle, Et leurs troupeaux à la foudre.
49 Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
Il déchaîna contre eux l'ardeur de son courroux, La fureur, l'indignation, la colère. Toute une armée d'anges de malheur.
50 Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
Il donna libre cours à sa colère, Et, loin de les préserver de la mort, Il livra leur vie à la destruction.
51 І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
Il frappa tous les premiers-nés de l'Egypte, Ces prémices de la virilité dans les tentes de Gham,
52 Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
Puis il emmena son peuple comme un troupeau de brebis; Il le conduisit comme un troupeau à travers le désert.
53 Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
Il dirigea les pas des Israélites, Les préservant de tout danger et de toute crainte. Tandis que la mer engloutissait leurs ennemis.
54 І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
Il les fit parvenir jusqu'à sa frontière sainte, Jusqu'à la montagne que sa main droite a conquise.
55 Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
Il chassa des nations devant eux; Il leur en partagea le territoire par le sort, Et il fit habiter les tribus d'Israël sous les tentes de l'ennemi.
56 Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
Mais les Israélites tentèrent le Dieu Très-Haut; Ils se révoltèrent contre lui, Et ils n'observèrent pas ses commandements.
57 І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
Ils firent défection et furent infidèles comme leurs pères; Ils se détournèrent, pareils à un arc perfide.
58 Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
Ils l'irritèrent par le culte des hauts-lieux; Et ils excitèrent sa jalousie par leurs idoles.
59 Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
A cette vue, Dieu fut indigné; Il prit Israël en profonde aversion.
60 Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
Il abandonna le tabernacle de Silo, La tente dont il avait fait sa demeure parmi les hommes.
61 І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
Il laissa emmener en captivité le siège de sa puissance; Il livra sa gloire aux mains de l'ennemi.
62 Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
Il abandonna son peuple à l'épée, Et s'irrita contre son héritage.
63 Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
Le feu dévora ses jeunes gens. Et ses vierges furent privées de chants nuptiaux.
64 Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
Ses sacrificateurs tombèrent sous les coups de l'épée. Et ses veuves ne purent pas pleurer les morts.
65 Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
Alors le Seigneur se réveilla, Comme un homme qui vient de dormir. Comme un guerrier à qui le vin ferait pousser des cris de joie.
66 І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
Il refoula ses adversaires; Il leur infligea un opprobre éternel.
67 Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
Mais il prit en aversion la tente de Joseph, Et il répudia la tribu d'Éphraïm.
68 Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
Il choisit la tribu de Juda, La montagne de Sion qu'il chérit.
69 Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
Il y bâtit son sanctuaire, indestructible comme les cieux, Et comme la terre, dont il a posé les fondements pour l'éternité.
70 І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
Il choisit David, son serviteur; Il le prit dans les bergeries.
71 привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
Il alla le chercher auprès des brebis qui allaitent. Pour faire de lui le berger de Jacob, son peuple. Et d'Israël, son héritage.
72 І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
Ainsi David fut pour eux un berger au coeur intègre. Et il les conduisit d'une main prudente.
