Псалми 78
1 Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
“A psalm of Asaph.” Give ear, O my people, to my instruction! Incline your ears to the words of my mouth!
2 Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
I will open my mouth in a psalm; I will utter sayings of ancient times.
3 які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
What we have heard and learned, And our fathers have told us,
4 Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
We will not hide from their children; Showing to the generation to come the praises of Jehovah, His might, and the wonders he hath wrought.
5 Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
For he appointed statutes in Jacob, And established a law in Israel, Which he commanded our fathers To make known to their children;
6 щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
So that the generation to come might know them; The children, which should be born, and rise up, Who should declare them to their children;
7 Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
That they might put their trust in God, And not forget his deeds, But keep his commandments;
8 Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
And might not be, like their forefathers, A stubborn and rebellious generation, —A generation whose heart was not fixed upon God, And whose spirit was not steadfast toward the Almighty.
9 Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
The children of Ephraim were like armed bowmen, Who turn their backs in the day of battle.
10 Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
They kept not the covenant of God, And refused to walk in his law;
11 Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
And forgot his mighty deeds, And the wonders he had shown them.
12 Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
Marvellous things did he in the sight of their fathers, In the land of Egypt, in the field of Zoan.
13 Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
He divided the sea, and caused them to pass through; Yea, he made the waters to stand as a heap.
14 Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
By day he led them by a cloud, And all the night by a light of fire.
15 Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
He clave the rocks in the wilderness, And gave them drink, as from the great deep.
16 Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
From the rock he brought flowing streams, And made water to run down like rivers.
17 Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
Yet still they sinned against him, And provoked the Most High in the desert.
18 Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
They tempted God in their hearts, By asking food for their delight.
19 Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
Yea, they spake against God, and said, “Can God spread a table in the wilderness?
20 Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
Behold! he smote the rock, and the water flowed, And streams gushed forth: Is he also able to give bread? Can he provide flesh for his people?”
21 Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
When, therefore, the LORD heard this, he was wroth: So a fire was kindled against Jacob, And anger arose against Israel.
22 бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
Because they believed not in God, And trusted not in his aid.
23 Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
Yet he had commanded the clouds above, And had opened the doors of heaven;
24 і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
And had rained down upon them manna for food, And had given them the corn of heaven.
25 Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
Every one ate the food of princes; He sent them bread to the full.
26 Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
Then he caused a strong wind to blow in the heavens, And by his power he brought a south wind;
27 Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
He rained down flesh upon them as dust, And feathered fowls as the sand of the sea.
28 яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
He caused them to fall in the midst of their camp, Round about their habitations.
29 Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
So they did eat, and were filled; For he gave them their own desire.
30 Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
Their desire was not yet satisfied, And their meat was yet in their mouths,
31 як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
When the wrath of God came upon them, And slew their strong men, And smote down the chosen men of Israel.
32 Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
For all this they sinned still, And put no trust in his wondrous works.
33 Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
Therefore he consumed their days in vanity, And their years in sudden destruction.
34 Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
When he slew them, they sought him; They returned, and sought earnestly for God;
35 І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
And remembered that God was their rock, And the Most High their redeemer.
36 Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
But they only flattered him with their mouths, And spake falsely to him with their tongues.
37 та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
For their hearts were not true to him, Nor were they steadfast in his covenant.
38 Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
Yet, being full of compassion, he forgave their iniquity, And would not utterly destroy them; Often he restrained his indignation, And stirred not up all his anger.
39 Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
He remembered that they were but flesh, —A breath, that passeth and cometh not back.
40 Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
How often did they provoke him in the wilderness! How often did they anger him in the desert!
41 Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
Again and again they tempted God, And offended the Holy One of Israel.
42 Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
They remembered not his hand, Nor the day when he delivered them from the enemy;
43 коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
What signs he had wrought in Egypt, And what wonders in the fields of Zoan.
44 Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
He turned their rivers into blood, So that they could not drink of their streams.
45 Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
He sent amongst them flies, which devoured them, And frogs, which destroyed them.
46 Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
He gave also their fruits to the caterpillar, And their labor to the locust.
47 Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
He destroyed their vines with hail, And their sycamore-trees with frost.
48 Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
He also gave up their cattle to hail, And their flocks to hot thunderbolts.
49 Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
He sent against them the fierceness of his anger, Wrath, indignation, and woe, —A host of angels of evil.
50 Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
He made a way for his anger, He spared them not from death, But gave up their lives to the pestilence.
51 І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
He smote all the firstborn in Egypt; The first-fruits of their strength in the tents of Ham.
52 Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
But he led forth his own people like sheep, And guided them like a flock in the wilderness.
53 Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
He led them on safely, so that they feared not, While the sea overwhelmed their enemies.
54 І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
He brought them to his own sacred border, Even to this mountain which his right hand had gained.
55 Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
He cast out the nations before them, And divided their land by a measuring-line, as an inheritance, And caused the tribes of Israel to dwell in their tents.
56 Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
Yet they tempted and provoked God, the Most High, And kept not his statutes;
57 І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
Like their fathers they were faithless, and turned back; They turned aside, like a deceitful bow.
58 Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
They provoked his anger by their high places, And stirred up his jealousy by their graven images.
59 Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
God saw this, and was wroth, And greatly abhorred Israel;
60 Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
So that he forsook the habitation at Shiloh, The tabernacle where he dwelt among men,
61 І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
And delivered his strength into captivity, And his glory into the hand of the enemy.
62 Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
His own people he gave up to the sword, And was wroth with his own inheritance.
63 Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
Fire consumed their young men, And their maidens did not bewail them.
64 Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
Their priests fell by the sword, And their widows made no lamentation.
65 Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
But at length the Lord awaked as from sleep, As a hero who had been overpowered by wine;
66 І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
He smote his enemies, and drove them back, And covered them with everlasting disgrace.
67 Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
Yet he rejected the tents of Joseph, And chose not the tribe of Ephraim;
68 Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
But chose the tribe of Judah, The Mount Zion which he loved;
69 Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
Where he built, like the heavens, his sanctuary; Like the earth, which he hath established for ever.
70 І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
And he chose David, his servant, And took him from the sheepfolds;
71 привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
From tending the suckling ewes he brought him To feed Jacob his people, And Israel his inheritance.
72 І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
He fed them with an upright heart, And guided them with skilful hands.
