Псалми 78
1 Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
[A contemplation by Asaph.] Hear my teaching, my people. Turn your ears to the words of my mouth.
2 Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
I will open my mouth in a parable. I will utter dark sayings since the beginning of the world,
3 які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
which we have heard and known, and our fathers have told us.
4 Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
We will not hide them from their descendants, telling to the generation to come the praises of the LORD, his strength, and his wondrous works that he has done.
5 Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
For he established a testimony in Jacob, and appointed a teaching in Israel, which he commanded our fathers, that they should make them known to their children;
6 щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
that the generation to come might know it, the children yet unborn, and arise and tell their children,
7 Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
that they might set their hope in God, and not forget the works of God, but keep his commandments,
8 Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
and might not be as their fathers, a stubborn and rebellious generation, a generation that did not make their hearts loyal, whose spirit was not steadfast with God.
9 Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
The people of Ephraim, being armed and carrying bows, turned back in the day of battle.
10 Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
They did not keep God's covenant, and refused to walk by his Law.
11 Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
They forgot his doings, his wondrous works that he had shown them.
12 Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
He did marvelous things in the sight of their fathers, in the land of Egypt, in the field of Zoan.
13 Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
He split the sea, and caused them to pass through. He made the waters stand as a heap.
14 Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
In the daytime he also led them with a cloud, and all night with a light of fire.
15 Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
He split rocks in the wilderness, and gave them drink abundantly as out of the depths.
16 Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
He brought streams also out of the rock, and caused waters to run down like rivers.
17 Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
Yet they still went on to sin against him, to rebel against the Most High in the desert.
18 Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
They tempted God in their heart by asking food according to their desire.
19 Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
Yes, they spoke against God. They said, "Can God prepare a table in the wilderness?
20 Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
Look, he struck the rock, so that waters gushed out, and streams overflowed. Can he give bread also? Will he provide flesh for his people?"
21 Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
Therefore the LORD heard, and was angry. A fire was kindled against Jacob, anger also went up against Israel,
22 бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
because they did not believe in God, and did not trust in his salvation.
23 Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
Yet he commanded the clouds above, and opened the doors of heaven.
24 і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
He rained down manna on them to eat, and gave them bread from heaven.
25 Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
Man ate the bread of the mighty ones. He sent them food to the full.
26 Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
He caused the east wind to blow in the sky. By his power he guided the south wind.
27 Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
He rained also flesh on them as the dust; winged birds as the sand of the seas.
28 яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
He let it fall in the midst of his camp, all around his tent.
29 Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
So they ate, and were well filled. He gave them their own desire.
30 Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
They did not turn from their cravings. Their food was yet in their mouths,
31 як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
when the anger of God went up against them, killed some of the fattest of them, and struck down the young men of Israel.
32 Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
For all this they still sinned, and did not believe in his wondrous works.
33 Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
Therefore he consumed their days in vanity, and their years in terror.
34 Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
When he killed them, then they inquired after him. They returned and sought God earnestly.
35 І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
They remembered that God was their rock, the Most High God, their redeemer.
36 Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
But they flattered him with their mouth, and lied to him with their tongue.
37 та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
For their heart was not right with him, neither were they faithful in his covenant.
38 Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
But he, being merciful, forgave iniquity, and did not destroy them. Yes, many times he turned his anger away, and did not stir up all his wrath.
39 Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
He remembered that they were but flesh, a wind that passes away, and doesn't come again.
40 Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
How often they rebelled against him in the wilderness, and grieved him in the desert.
41 Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
They turned again and tempted God, and gave pain to the Holy One of Israel.
42 Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
They did not remember his hand, nor the day when he redeemed them from the adversary;
43 коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
how he set his signs in Egypt, his wonders in the field of Zoan,
44 Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
he turned their rivers into blood, and their streams, so that they could not drink.
45 Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
He sent among them swarms of flies, which devoured them; and frogs, which destroyed them.
46 Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
He gave also their increase to the caterpillar, and their labor to the locust.
47 Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
He destroyed their vines with hail, their sycamore fig trees with frost.
48 Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
He gave over their livestock also to the hail, and their flocks to hot thunderbolts.
49 Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
He threw on them the fierceness of his anger, wrath, indignation, and trouble, and a band of destroying angels.
50 Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
He made a path for his anger. He did not spare their soul from death, but gave their life over to the pestilence,
51 І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
and struck all the firstborn in Egypt, the chief of their strength in the tents of Ham.
52 Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
But he led forth his own people like sheep, and guided them in the wilderness like a flock.
53 Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
He led them safely, so that they weren't afraid, but the sea overwhelmed their enemies.
54 І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
He brought them to the border of his sanctuary, to this mountain, which his right hand had taken.
55 Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
He also drove out the nations before them, allotted them for an inheritance by line, and made the tribes of Israel to dwell in their tents.
56 Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
Yet they tempted and rebelled against the Most High God, and did not keep his testimonies;
57 І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
but turned back, and dealt treacherously like their fathers. They were turned aside like a deceitful bow.
58 Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
For they provoked him to anger with their high places, and moved him to jealousy with their engraved images.
59 Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
When God heard this, he was angry, and greatly abhorred Israel;
60 Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
So that he forsook the tabernacle at Shiloh, the tent where he dwelt among men;
61 І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
and delivered his strength into captivity, his glory into the adversary's hand.
62 Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
He also gave his people over to the sword, and was angry with his inheritance.
63 Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
Fire devoured their young men. Their virgins had no wedding song.
64 Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
Their priests fell by the sword, and their widows couldn't weep.
65 Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
Then the Lord awakened as one out of sleep, like a mighty man who shouts by reason of wine.
66 І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
He struck his adversaries backward. He made them a permanent shame.
67 Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
Moreover he rejected the tent of Joseph, and did not choose the tribe of Ephraim,
68 Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
But chose the tribe of Judah, Mount Zion which he loved.
69 Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
He built his sanctuary like the heights, like the earth which he has established forever.
70 І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
He also chose David his servant, and took him from the sheepfolds;
71 привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
from following the ewes that have their young, he brought him to be the shepherd of Jacob his servant, and Israel his inheritance.
72 І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
So he was their shepherd according to the integrity of his heart, and guided them by the skillfulness of his hands.
