Псалми 78
1 Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
Give ear, O my people, to my law: incline your ears to the words of my mouth.
2 Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
I will open my mouth in a parable: I will utter dark sayings of old:
3 які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
Which we have heard and known, and our fathers have told us.
4 Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
We will not hide them from their children, shewing to the generation to come the praises of Yhwh, and his strength, and his wonderful works that he hath done.
5 Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
For he established a testimony in Jacob, and appointed a law in Israel, which he commanded our fathers, that they should make them known to their children:
6 щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
That the generation to come might know them, even the children which should be born; who should arise and declare them to their children:
7 Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
That they might set their hope in God, and not forget the works of God, but keep his commandments:
8 Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
And might not be as their fathers, a stubborn and rebellious generation; a generation that set not their heart aright, and whose spirit was not stedfast with God.
9 Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
The children of Ephraim, being armed, and carrying bows, turned back in the day of battle.
10 Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
They kept not the covenant of God, and refused to walk in his law;
11 Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
And forgat his works, and his wonders that he had shewed them.
12 Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
Marvellous things did he in the sight of their fathers, in the land of Egypt, in the field of Zoan.
13 Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
He divided the sea, and caused them to pass through; and he made the waters to stand as an heap.
14 Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
In the daytime also he led them with a cloud, and all the night with a light of fire.
15 Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
He clave the rocks in the wilderness, and gave them drink as out of the great depths.
16 Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
He brought streams also out of the rock, and caused waters to run down like rivers.
17 Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
And they sinned yet more against him by provoking the most High in the wilderness.
18 Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
And they tempted God in their heart by asking meat for their lust.
19 Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
Yea, they spake against God; they said, Can God furnish a table in the wilderness?
20 Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
Behold, he smote the rock, that the waters gushed out, and the streams overflowed; can he give bread also? can he provide flesh for his people?
21 Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
Therefore Yhwh heard this, and was wroth: so a fire was kindled against Jacob, and anger also came up against Israel;
22 бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
Because they believed not in God, and trusted not in his salvation:
23 Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
Though he had commanded the clouds from above, and opened the doors of heaven,
24 і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
And had rained down manna upon them to eat, and had given them of the grain of heaven.
25 Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
Man did eat angels’ food: he sent them meat to the full.
26 Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
He caused an east wind to blow in the heaven: and by his power he brought in the south wind.
27 Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
He rained flesh also upon them as dust, and feathered fowls like as the sand of the sea:
28 яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
And he let it fall in the midst of their camp, round about their habitations.
29 Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
So they did eat, and were well filled: for he gave them their own desire;
30 Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
They were not estranged from their lust. But while their meat was yet in their mouths,
31 як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
The wrath of God came upon them, and slew the fattest of them, and smote down the chosen men of Israel.
32 Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
For all this they sinned still, and believed not for his wondrous works.
33 Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
Therefore their days did he consume in vanity, and their years in trouble.
34 Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
When he slew them, then they sought him: and they returned and enquired early after God.
35 І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
And they remembered that God was their rock, and the high God their redeemer.
36 Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
Nevertheless they did flatter him with their mouth, and they lied unto him with their tongues.
37 та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
For their heart was not right with him, neither were they stedfast in his covenant.
38 Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
But he, being full of compassion, forgave their iniquity, and destroyed them not: yea, many a time turned he his anger away, and did not stir up all his wrath.
39 Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
For he remembered that they were but flesh; a wind that passeth away, and cometh not again.
40 Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
How oft did they provoke him in the wilderness, and grieve him in the desert!
41 Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
Yea, they turned back and tempted God, and limited the Holy One of Israel.
42 Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
They remembered not his hand, nor the day when he delivered them from the enemy.
43 коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
How he had wrought his signs in Egypt, and his wonders in the field of Zoan:
44 Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
And had turned their rivers into blood; and their floods, that they could not drink.
45 Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
He sent divers sorts of flies among them, which devoured them; and frogs, which destroyed them.
46 Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
He gave also their increase unto the caterpiller, and their labour unto the locust.
47 Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
He destroyed their vines with hail, and their sycomore trees with frost.
48 Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
He gave up their cattle also to the hail, and their flocks to hot thunderbolts.
49 Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
He cast upon them the fierceness of his anger, wrath, and indignation, and trouble, by sending evil angels among them.
50 Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
He made a way to his anger; he spared not their soul from death, but gave their life over to the pestilence;
51 І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
And smote all the firstborn in Egypt; the chief of their strength in the tabernacles of Ham:
52 Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
But made his own people to go forth like sheep, and guided them in the wilderness like a flock.
53 Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
And he led them on safely, so that they feared not: but the sea overwhelmed their enemies.
54 І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
And he brought them to the border of his sanctuary, even to this mountain, which his right hand had purchased.
55 Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
He cast out the heathen also before them, and divided them an inheritance by line, and made the tribes of Israel to dwell in their tents.
56 Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
Yet they tempted and provoked the most high God, and kept not his testimonies:
57 І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
But turned back, and dealt unfaithfully like their fathers: they were turned aside like a deceitful bow.
58 Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
For they provoked him to anger with their high places, and moved him to jealousy with their graven images.
59 Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
When God heard this, he was wroth, and greatly abhorred Israel:
60 Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
So that he forsook the tabernacle of Shiloh, the tent which he placed among men;
61 І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
And delivered his strength into captivity, and his glory into the enemy’s hand.
62 Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
He gave his people over also unto the sword; and was wroth with his inheritance.
63 Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
The fire consumed their young men; and their maidens were not given to marriage.
64 Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
Their priests fell by the sword; and their widows made no lamentation.
65 Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
Then the Lord awaked as one out of sleep, and like a mighty man that shouteth by reason of wine.
66 І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
And he smote his enemies in the hinder parts: he put them to a perpetual reproach.
67 Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
Moreover he refused the tabernacle of Joseph, and chose not the tribe of Ephraim:
68 Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
But chose the tribe of Judah, the mount Zion which he loved.
69 Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
And he built his sanctuary like high palaces, like the earth which he hath established for ever.
70 І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
He chose David also his servant, and took him from the sheepfolds:
71 привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
From following the ewes great with young he brought him to feed Jacob his people, and Israel his inheritance.
72 І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
So he fed them according to the integrity of his heart; and guided them by the skilfulness of his hands.
