Псалми 78
1 Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
A Psalme to give instruction committed to Asaph. Heare my doctrine, O my people: incline your eares vnto the wordes of my mouth.
2 Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
I will open my mouth in a parable: I will declare high sentences of olde.
3 які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
Which we haue heard and knowen, and our fathers haue tolde vs.
4 Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
Wee will not hide them from their children but to the generation to come we wil shewe the praises of the Lord his power also, and his wonderful woorkes that he hath done:
5 Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
How he established a testimonie in Iaakob, and ordeined a Law in Israel, which he commanded our fathers, that they shoulde teache their children:
6 щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
That the posteritie might knowe it, and the children, which should be borne, should stand vp, and declare it to their children:
7 Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
That they might set their hope on God, and not forget the workes of God but keepe his commandements:
8 Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
And not to bee as their fathers, a disobedient and rebellious generation: a generation that set not their heart aright, and whose spirite was not faithfull vnto God.
9 Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
The children of Ephraim being armed and shooting with the bowe, turned backe in the day of battell.
10 Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
They kept not the couenant of God, but refused to walke in his Lawe,
11 Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
And forgate his Actes, and his wonderfull woorkes that he had shewed them.
12 Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
Hee did marueilous thinges in the sight of their fathers in the lande of Egypt: euen in the fielde of Zoan.
13 Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
He deuided the Sea, and led them through: he made also the waters to stand as an heape.
14 Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
In the day time also hee led them with a cloude, and all the night with a light of fire.
15 Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
He claue the rockes in the wildernes, and gaue them drinke as of the great depths.
16 Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
He brought floods also out of the stonie rocke; so that hee made the waters to descend like the riuers.
17 Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
Yet they sinned stil against him, and prouoked the Highest in the wildernesse,
18 Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
And tempted God in their heartes in requiring meate for their lust.
19 Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
They spake against God also, saying, Can God prepare a table in the wildernesse?
20 Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
Behold, he smote the rocke, that the water gushed out, and the streames ouerflowed: can hee giue bread also? or prepare flesh for his people?
21 Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
Therefore the Lord heard and was angrie, and the fire was kindled in Iaakob, and also wrath came vpon Israel,
22 бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
Because they beleeued not in God, and trusted not in his helpe.
23 Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
Yet he had comanded the clouds aboue, and had opened the doores of heauen,
24 і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
And had rained downe MAN vpon them for to eate, and had giuen them of the wheate of heauen.
25 Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
Man did eate the bread of Angels: hee sent them meate ynough.
26 Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
He caused the Eastwinde to passe in the heauen, and through his power he brought in the Southwinde.
27 Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
Hee rained flesh also vpon them as dust, and feathered foule as the sand of the sea.
28 яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
And hee made it fall in the middes of their campe euen round about their habitations.
29 Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
So they did eate and were well filled: for he gaue them their desire.
30 Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
They were not turned from their lust, but the meate was yet in their mouthes,
31 як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
When the wrath of God came euen vpon them, and slew the strongest of them, and smote downe the chosen men in Israel.
32 Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
For all this, they sinned stil, and beleeued not his wonderous woorkes.
33 Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
Therefore their daies did hee consume in vanitie, and their yeeres hastily.
34 Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
And when hee slewe them, they sought him and they returned, and sought God earely.
35 І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
And they remembred that God was their strength, and the most high God their redeemer.
36 Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
But they flattered him with their mouth, and dissembled with him with their tongue.
37 та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
For their heart was not vpright with him: neither were they faithfull in his couenant.
38 Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
Yet he being merciful forgaue their iniquitie, and destroied them not, but oft times called backe his anger, and did not stirre vp all his wrath.
39 Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
For he remembered that they were flesh: yea, a winde that passeth and commeth not againe.
40 Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
How oft did they prouoke him in the wildernes? and grieue him in the desert?
41 Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
Yea, they returned, and tempted God, and limited the Holie one of Israel.
42 Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
They remembered not his hand, nor the day when he deliuered them from the enemie,
43 коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
Nor him that set his signes in Egypt, and his wonders in the fielde of Zoan,
44 Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
And turned their riuers into blood, and their floods, that they could not drinke.
45 Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
Hee sent a swarme of flies among them, which deuoured them, and frogs, which destroyed them.
46 Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
He gaue also their fruites vnto the caterpiller, and their labour vnto the grassehopper.
47 Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
He destroied their vines with haile, and their wilde figge trees with the hailestone.
48 Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
He gaue their cattell also to the haile, and their flockes to the thunderboltes.
49 Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
Hee cast vpon them the fiercenesse of his anger, indignation and wrath, and vexation by the sending out of euill Angels.
50 Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
He made a way to his anger: he spared not their soule from death, but gaue their life to the pestilence,
51 І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
And smote al the firstborne in Egypt, euen the beginning of their strength in the tabernacles of Ham.
52 Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
But hee made his people to goe out like sheepe, and led them in the wildernes like a flocke.
53 Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
Yea, he caried them out safely, and they feared not, and the Sea couered their enemies.
54 І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
And he brought them vnto the borders of his Sanctuarie: euen to this Mountaine, which his right hand purchased.
55 Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
He cast out the heathe also before them, and caused them to fall to the lot of his inheritance, and made the tribes of Israel to dwell in their tabernacles.
56 Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
Yet they tempted, and prouoked the most high God, and kept not his testimonies,
57 І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
But turned backe and delt falsely like their fathers: they turned like a deceitfull bowe.
58 Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
And they prouoked him to anger with their high places, and mooued him to wrath with their grauen images.
59 Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
God heard this and was wroth, and greatly abhorred Israel,
60 Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
So that hee forsooke the habitation of Shilo, euen the Tabernacle where hee dwelt among men,
61 І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
And deliuered his power into captiuitie, and his beautie into the enemies hand.
62 Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
And hee gaue vp his people to the sworde, and was angrie with his inheritance.
63 Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
The fire deuoured their chosen men, and their maides were not praised.
64 Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
Their Priestes fell by the sworde, and their widowes lamented not.
65 Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
But the Lord awaked as one out of sleepe, and as a strong man that after his wine crieth out,
66 І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
And smote his enemies in the hinder parts, and put them to a perpetuall shame.
67 Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
Yet he refused the tabernacle of Ioseph, and chose not the tribe of Ephraim:
68 Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
But chose the tribe of Iudah, and mount Zion which he loued.
69 Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
And he built his Sanctuarie as an high palace, like the earth, which he stablished for euer.
70 І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
He chose Dauid also his seruant, and tooke him from the shepefolds.
71 привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
Euen from behinde the ewes with yong brought he him to feede his people in Iaakob, and his inheritance in Israel.
72 І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
So he fed them according to the simplicitie of his heart, and guided them by the discretion of his hands.
