Псалми 78
1 Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
Maschil. Of Asaph. Give ear, O my people, to my law; let your ears be bent down to the words of my mouth.
2 Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
Opening my mouth I will give out a story, even the dark sayings of old times;
3 які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
Which have come to our hearing and our knowledge, as they were given to us by our fathers.
4 Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
We will not keep them secret from our children; we will make clear to the coming generation the praises of the Lord and his strength, and the great works of wonder which he has done.
5 Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
He put up a witness in Jacob, and made a law in Israel; which he gave to our fathers so that they might give knowledge of them to their children;
6 щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
So that the generation to come might have knowledge of them, even the children of the future, who would give word of them to their children;
7 Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
So that they might put their hope in God, and not let God's works go out of their minds, but keep his laws;
8 Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
And not be like their fathers, a stiff-necked and uncontrolled generation; a generation whose heart was hard, whose spirit was not true to God.
9 Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
The children of Ephraim, armed with bows, were turned back on the day of the fight.
10 Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
They were not ruled by God's word, and they would not go in the way of his law;
11 Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
They let his works go out of their memory, and the wonders which he had made them see.
12 Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
He did great works before the eyes of their fathers, in the land of Egypt, in the fields of Zoan.
13 Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
The sea was cut in two so that they might go through; the waters were massed together on this side and on that.
14 Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
In the daytime he was guiding them in the cloud, and all through the night with a light of fire.
15 Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
The rocks of the waste land were broken by his power, and he gave them drink as out of the deep waters.
16 Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
He made streams come out of the rock; and waters came flowing down like rivers.
17 Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
And they went on sinning against him even more, turning away from the Most High in the waste land;
18 Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
Testing God in their hearts, requesting meat for their desire.
19 Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
They said bitter words against God, saying, Is God able to make ready a table in the waste land?
20 Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
See, the rock was cut open by his power, so that the water came rushing out, and overflowing streams; is he able to give us bread? is he able to get meat for his people?
21 Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
So these things came to the Lord's ears, and he was angry; and a fire was lighted against Jacob, and wrath came up against Israel;
22 бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
Because they had no faith in God, and no hope in his salvation.
23 Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
And he gave orders to the clouds on high, and the doors of heaven were open;
24 і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
And he sent down manna like rain for their food, and gave them the grain of heaven.
25 Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
Man took part in the food of strong ones; he sent them meat in full measure.
26 Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
He sent an east wind from heaven, driving on the south wind by his power.
27 Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
He sent down meat on them like dust, and feathered birds like the sand of the sea,
28 яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
And he let it come down into their resting-place, round about their tents.
29 Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
So they had food and were full; for he gave them their desire;
30 Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
But they were not turned from their desires; and while the food was still in their mouths,
31 як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
The wrath of God came on them, and put to death the fattest of them, and put an end to the young men of Israel.
32 Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
For all this they went on sinning even more, and had no faith in his great wonders.
33 Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
So their days were wasted like a breath, and their years in trouble.
34 Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
When he sent death on them, then they made search for him; turning to him and looking for him with care;
35 І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
In the memory that God was their Rock, and the Most High God their saviour.
36 Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
But their lips were false to him, and their tongues were untrue to him;
37 та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
And their hearts were not right with him, and they did not keep their agreement with him.
38 Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
But he, being full of pity, has forgiveness for sin, and does not put an end to man: frequently turning back his wrath, and not being violently angry.
39 Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
So he kept in mind that they were only flesh; a breath which is quickly gone, and will not come again.
40 Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
How frequently did they go against him in the waste land, and give him cause for grief in the dry places!
41 Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
Again they put God to the test, and gave pain to the Holy One of Israel.
42 Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
They did not keep in mind the work of his hand, or the day when he took them from the power of their haters;
43 коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
How he had done his signs in Egypt, and his wonders in the field of Zoan;
44 Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
So that their rivers were turned to blood, and they were not able to get drink from their streams.
45 Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
He sent different sorts of flies among them, poisoning their flesh; and frogs for their destruction.
46 Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
He gave the increase of their fields to worms, the fruits of their industry to the locusts.
47 Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
He sent ice for the destruction of their vines; their trees were damaged by the bitter cold.
48 Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
Ice was rained down on their cattle; thunderstorms sent destruction among the flocks.
49 Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
He sent on them the heat of his wrath, his bitter disgust, letting loose evil angels among them.
50 Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
He let his wrath have its way; he did not keep back their soul from death, but gave their life to disease.
51 І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
He gave to destruction all the first sons of Egypt; the first-fruits of their strength in the tents of Ham;
52 Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
But he took his people out like sheep, guiding them in the waste land like a flock.
53 Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
He took them on safely so that they had no fear; but their haters were covered by the sea.
54 І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
And he was their guide to his holy land, even to the mountain, which his right hand had made his;
55 Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
Driving out nations before them, marking out the line of their heritage, and giving the people of Israel their tents for a resting-place.
56 Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
But they were bitter against the Most High God, testing him, and not keeping his laws;
57 І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
Their hearts were turned back and untrue like their fathers; they were turned to one side like a twisted bow.
58 Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
They made him angry with their high places; moving him to wrath with their images.
59 Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
When this came to God's ears he was very angry, and gave up Israel completely;
60 Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
So that he went away from the holy place in Shiloh, the tent which he had put among men;
61 І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
And he let his strength be taken prisoner, and gave his glory into the hands of his hater.
62 Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
He gave his people up to the sword, and was angry with his heritage.
63 Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
Their young men were burned in the fire; and their virgins were not praised in the bride-song.
64 Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
Their priests were put to death by the sword, and their widows made no weeping for them.
65 Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
Then was the Lord like one awaking from sleep, and like a strong man crying out because of wine.
66 І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
His haters were turned back by his blows and shamed for ever.
67 Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
And he put the tent of Joseph on one side, and took not the tribe of Ephraim;
68 Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
But he took the tribe of Judah for himself, and the mountain of Zion, in which he had pleasure.
69 Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
And he made his holy place like the high heaven, like the earth which is fixed by him for ever.
70 І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
He took David to be his servant, taking him from the place of the flocks;
71 привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
From looking after the sheep which were giving milk, he took him to give food to Jacob his people, and to Israel his heritage.
72 І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
So he gave them food with an upright heart, guiding them by the wisdom of his hands.
