Псалми 77
1 Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.
Mi voz a Dios, y clamé: mi voz a Dios, y él me escuchará.
2 У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.
En el día de mi angustia al Señor busqué: mi llaga se desangraba de noche, sin estancarse: mi alma no quería consuelo.
3 Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)
Acordábame de Dios, y me sobresaltaba: quejábame, y desmayaba mi espíritu. (Selah)
4 Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.
Tenías los párpados de mis ojos: estaba quebrantado, y no hablaba.
5 Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.
Contaba los días desde el principio: los años de los siglos.
6 Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:
Acordábame de mis canciones de noche: meditaba con mi corazón, y mi espíritu escudriñaba.
7 Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?
¿Desechará el Señor para siempre, y no volverá más a amar?
8 Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?
¿Háse acabado para siempre su misericordia? ¿Háse acabado la palabra para generación y generación?
9 Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)
¿Ha olvidado Dios el haber misericordia? ¿Ha encerrado con la ira sus misericordias? (Selah)
10 Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».
Y dije: Enfermedad mía es. En los años de la diestra del Altísimo.
11 Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.
Acordábame de las obras de Jehová: por tanto me acordé de tus maravillas antiguas.
12 Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.
Y meditaba en todas tus obras, y hablaba de tus hechos.
13 Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?
O! Dios, en santidad es tu camino, ¿Quién es Dios grande, como el Dios nuestro?
14 Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.
Tú eres el Dios que hace maravillas, haciendo notoria en los pueblos tu fortaleza.
15 Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)
Redímiste con brazo tu pueblo, los hijos de Jacob y de José. (Selah)
16 Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.
Viéronte las aguas, o! Dios, las aguas te vieron, temieron, también temblaron los abismos.
17 Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.
Las nubes echaron inundaciones de aguas: los cielos dieron voz; asimismo discurrieron tus rayos.
18 Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.
El sonido de tus truenos anduvo en cerco: los relámpagos alumbraron al mundo: la tierra se estremeció, y tembló.
19 Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.
En la mar estuvo tu camino: y tus sendas en las muchas aguas; y tus pisadas no fueron conocidas.
20 Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.
Llevaste, como ovejas, tu pueblo, por mano de Moisés, y de Aarón.
