Псалми 77
1 Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.
Voor muziekbegeleiding; voor Jedoetoen. Een psalm van Asaf. Luide roep ik tot Jahweh; Luide tot God, opdat Hij mij hore!
2 У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.
Overdag zoek ik in mijn benauwdheid den Heer, ‘s Nachts strekken mijn handen zich uit, onvermoeid.
3 Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)
Mijn ziel weigert troost: denk ik aan God, ik moet kreunen; Peins ik na, mijn geest is verslagen.
4 Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.
Ik kan mijn ogen niet sluiten, En van onrust niet spreken.
5 Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.
Ik denk aan de oude dagen terug, En herinner me weer de vroegere jaren;
6 Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:
Ik lig er ‘s nachts over te peinzen, Te klagen, en in mijn gedachten te tobben.
7 Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?
Zou de Heer dan voor altijd verstoten, En nooit genadig meer zijn;
8 Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?
Zou zijn liefde voorgoed zijn verdwenen, Zijn belofte verbroken, die Hij deed van geslacht tot geslacht;
9 Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)
Zou God zijn vergeten, Zich te ontfermen, Of in zijn toorn zijn hart hebben gesloten?
10 Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».
Maar ik sprak: Neen, dìt werp ik ver van mij af, Dat de hand van den Allerhoogste veranderd zou zijn!
11 Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.
Ik dacht dus aan uw daden, o Jahweh, Dacht terug aan uw vroegere wonderen;
12 Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.
Peinsde over al uw werken, Overwoog, wat door U is verricht.
13 Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?
Ja, uw weg was heilig, o God; Welke God was ontzaglijk als Jahweh!
14 Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.
Gij waart de God, die wonderen wrochtte, En uw macht aan de heidenen toonde!
15 Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)
Gij hebt door uw arm uw volk verlost, De zonen van Jakob en Josef!
16 Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.
De wateren zagen U, o God, De wateren zagen U en beefden, Zelfs de zeeën begonnen te rillen;
17 Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.
De wolken goten stromen neer, Het zwerk daverde en dreunde, Langs alle kant vlogen uw schichten rond.
18 Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.
Uw donder kraakte en rolde, Uw bliksems verlichtten de wereld, De aarde rilde en beefde!
19 Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.
Uw weg liep midden door de zee, Uw pad door onstuimige wateren; Toch bleven uw sporen onzichtbaar!
20 Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.
Zo hebt Gij uw volk als schapen geleid, Door de hand van Moses en Aäron!
