Псалми 74

1 Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?

2 Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.

3 Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!

4 Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].

5 Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.

6 Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.

7 Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.

8 Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.

9 Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.

10 Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?

11 Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!

12 Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!

13 Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.

14 Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.

15 Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.

16 Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;

17 Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.

18 Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.

19 Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.

20 Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.

21 Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.

22 Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.

23 Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.