Псалми 74
1 Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
An instruction: of Asaph. Why, O God, hast thou cast off for ever? [why] doth thine anger smoke against the sheep of thy pasture?
2 Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
Remember thine assembly, which thou hast purchased of old, which thou hast redeemed [to be] the portion of thine inheritance, this mount Zion, wherein thou hast dwelt.
3 Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
Lift up thy steps unto the perpetual desolations: everything in the sanctuary hath the enemy destroyed.
4 Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
Thine adversaries roar in the midst of thy place of assembly; they set up their signs [for] signs.
5 Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
[A man] was known as he could lift up axes in the thicket of trees;
6 Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
And now they break down its carved work altogether, with hatchets and hammers.
7 Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
They have set on fire thy sanctuary, they have profaned the habitation of thy name to the ground.
8 Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
They said in their heart, Let us destroy them together: they have burned up all God's places of assembly in the land.
9 Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
We see not our signs; there is no more any prophet, neither is there among us any that knoweth how long.
10 Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
How long, O God, shall the adversary reproach? Shall the enemy contemn thy name for ever?
11 Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
Why withdrawest thou thy hand, and thy right hand? [pluck it] out of thy bosom: consume [them].
12 Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
But God is my king of old, accomplishing deliverances in the midst of the earth.
13 Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
Thou didst divide the sea by thy strength; thou didst break the heads of the monsters on the waters:
14 Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
Thou didst break in pieces the heads of leviathan, thou gavest him to be meat to those that people the desert.
15 Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
Thou didst cleave fountain and torrent, thou driedst up ever-flowing rivers.
16 Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
The day is thine, the night also is thine; thou hast prepared the moon and the sun:
17 Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
Thou hast set all the borders of the earth; summer and winter — thou didst form them.
18 Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
Remember this, that an enemy hath reproached Jehovah, and a foolish people have contemned thy name.
19 Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
Give not up the soul of thy turtle-dove unto the wild beast; forget not the troop of thine afflicted for ever.
20 Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
Have respect unto the covenant; for the dark places of the earth are full of the dwellings of violence.
21 Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
Oh let not the oppressed one return ashamed; let the afflicted and needy praise thy name.
22 Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
Rise up, O God, plead thine own cause: remember how the foolish man reproacheth thee all the day;
23 Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
Forget not the voice of thine adversaries: the tumult of those that rise up against thee ascendeth continually.
