Псалми 73
1 Псалом Асафів. Який же добрий Бог до Ізраїля, до чистих серцем!
Как благ Бог к Израилю, к чистым сердцем!
2 А в мене ледь не похитнулися мої ноги, мало не втратили опору мої стопи,
А я - едва не пошатнулись ноги мои, едва не поскользнулись стопы мои, -
3 коли я позаздрив нерозумним, побачивши добробут нечестивих!
я позавидовал безумным, видя благоденствие нечестивых,
4 Адже немає в них страждань до самої смерті й тіла їхні пашіють здоров’ям.
ибо им нет страданий до смерти их, и крепки силы их;
5 Вони вільні від тягарів людських, і труднощі людські не торкаються їх.
на работе человеческой нет их, и с прочими людьми не подвергаются ударам.
6 Тому пиха вкрила їм шию намистом, насильство вдягає їх неначе шати.
Оттого гордость, как ожерелье, обложила их, и дерзость, как наряд, одевает их;
7 Вирячилися від жиру їхні очі – збулися [в них] розбещені задуми серця.
выкатились от жира глаза их, бродят помыслы в сердце;
8 Глузують і говорять злісно, розмовляють зухвало про пригнічення.
над всем издеваются, злобно разглашают клевету, говорят свысока;
9 На небеса зазіхають вуста їхні, і язик їхній по землі походжає.
поднимают к небесам уста свои, и язык их расхаживает по земле.
10 Тому туди ж народ Його звертається, п’ють собі жадібно воду повною мірою.
Потому туда же обращается народ Его, и пьют воду полною чашею,
11 Вони говорять: «Як дізнається Бог? Хіба є знання у Всевишнього?
и говорят: “как узнает Бог? и есть ли ведение у Вышнего?”
12 Ось вони нечестиві, але завжди безтурботні й примножують статки!»
И вот, эти нечестивые благоденствуют в веке сем, умножают богатство.
13 Так чи не дарма я тримав у чистоті моє серце й обмивав у невинності мої руки?
Так не напрасно ли я очищал сердце мое и омывал в невинности руки мои,
14 Я був уражений картанням цілий день і докорами сумління – щоранку.
и подвергал себя ранам всякий день и обличениям всякое утро?
15 Якби сказав я сам собі: «Буду міркувати, як вони!», то цим я зрадив би рід синів Твоїх.
Но если бы я сказал: “буду рассуждать так”, - то я виновен был бы пред родом сынов Твоих.
16 І роздумував я, щоб пізнати це, але воно було тяжким в очах моїх.
И думал я, как бы уразуметь это, но это трудно было в глазах моих,
17 Аж поки не увійшов я до святилища Божого й не зрозумів, яким буде їхній кінець.
доколе не вошел я во святилище Божие и не уразумел конца их.
18 Так, Ти ставиш їх на стежках слизьких і [потім] штовхаєш їх до загибелі.
Так! на скользких путях поставил Ты их и низвергаешь их в пропасти.
19 Як несподівано вони перетворилися на руїну, зникли, згинули від жаху!
Как нечаянно пришли они в разорение, исчезли, погибли от ужасов!
20 Як сновидіння [зникає] після пробудження, так і Ти, Владико, повставши, їхні мрії обернеш на сором.
Как сновидение по пробуждении, так Ты, Господи, пробудив их, уничтожишь мечты их.
21 Коли ж серце моє гарячилося й нутрощі мої терзалися,
Когда кипело сердце мое, и терзалась внутренность моя,
22 тоді я був невігласом і нерозумним, мов худоба, перед Тобою.
тогда я был невежда и не разумел; как скот был я пред Тобою.
23 Та я завжди з Тобою: Ти тримаєш мою правицю у [Своїй] руці.
Но я всегда с Тобою: Ты держишь меня за правую руку;
24 Ти ведеш мене Своєю порадою, а потім приймеш мене у славу.
Ты руководишь меня советом Твоим и потом примешь меня в славу.
25 Хто є в мене на небі, [крім Тебе]? Коли Ти зі мною, нічого на землі не хочу!
Кто мне на небе? и с Тобою ничего не хочу на земле.
26 Виснажилося моє тіло й моє серце, та скеля серця мого й доля моя навіки – Бог!
Изнемогает плоть моя и сердце мое: Бог твердыня сердца моего и часть моя вовек.
27 Ось ті, хто далекий від Тебе, загинуть; Ти знищиш усіх, хто блукає [вдалині] від Тебе.
Ибо вот, удаляющие себя от Тебя гибнут; Ты истребляешь всякого отступающего от Тебя.
28 А щодо мене, то добре мені наближатися до Бога; у Володаря Господа мій притулок, щоб я міг звіщати Його діяння.
А мне благо приближаться к Богу! На Господа Бога я возложил упование мое, чтобы возвещать все дела Твои.
