Псалми 73

1 Псалом Асафів. Який же добрий Бог до Ізраїля, до чистих серцем!

מִזְמוֹר לְאָסָף אַךְ טוֹב לְיִשְׂרָאֵל אֱלֹהִים לְבָרֵי לֵבָֽב׃

2 А в мене ледь не похитнулися мої ноги, мало не втратили опору мої стопи,

וַאֲנִי כִּמְעַט נטוי נָטָיוּ רַגְלָי כְּאַיִן שפכה שֻׁפְּכוּ אֲשֻׁרָֽי׃

3 коли я позаздрив нерозумним, побачивши добробут нечестивих!

כִּֽי־קִנֵּאתִי בַּֽהוֹלְלִים שְׁלוֹם רְשָׁעִים אֶרְאֶֽה׃

4 Адже немає в них страждань до самої смерті й тіла їхні пашіють здоров’ям.

כִּי אֵין חַרְצֻבּוֹת לְמוֹתָם וּבָרִיא אוּלָֽם׃

5 Вони вільні від тягарів людських, і труднощі людські не торкаються їх.

בַּעֲמַל אֱנוֹשׁ אֵינֵמוֹ וְעִם־אָדָם לֹא יְנֻגָּֽעוּ׃

6 Тому пиха вкрила їм шию намистом, насильство вдягає їх неначе шати.

לָכֵן עֲנָקַתְמוֹ גַאֲוָה יַעֲטָף־שִׁית חָמָס לָֽמוֹ׃

7 Вирячилися від жиру їхні очі – збулися [в них] розбещені задуми серця.

יָצָא מֵחֵלֶב עֵינֵמוֹ עָבְרוּ מַשְׂכִּיּוֹת לֵבָֽב׃

8 Глузують і говорять злісно, розмовляють зухвало про пригнічення.

יָמִיקוּ ׀ וִידַבְּרוּ בְרָע עֹשֶׁק מִמָּרוֹם יְדַבֵּֽרוּ׃

9 На небеса зазіхають вуста їхні, і язик їхній по землі походжає.

שַׁתּוּ בַשָּׁמַיִם פִּיהֶם וּלְשׁוֹנָם תִּֽהֲלַךְ בָּאָֽרֶץ׃

10 Тому туди ж народ Його звертається, п’ють собі жадібно воду повною мірою.

לָכֵן ׀ ישיב יָשׁוּב עַמּוֹ הֲלֹם וּמֵי מָלֵא יִמָּצוּ לָֽמוֹ׃

11 Вони говорять: «Як дізнається Бог? Хіба є знання у Всевишнього?

וְֽאָמְרוּ אֵיכָה יָדַֽע־אֵל וְיֵשׁ דֵּעָה בְעֶלְיֽוֹן׃

12 Ось вони нечестиві, але завжди безтурботні й примножують статки!»

הִנֵּה־אֵלֶּה רְשָׁעִים וְשַׁלְוֵי עוֹלָם הִשְׂגּוּ־חָֽיִל׃

13 Так чи не дарма я тримав у чистоті моє серце й обмивав у невинності мої руки?

אַךְ־רִיק זִכִּיתִי לְבָבִי וָאֶרְחַץ בְּנִקָּיוֹן כַּפָּֽי׃

14 Я був уражений картанням цілий день і докорами сумління – щоранку.

וָאֱהִי נָגוּעַ כָּל־הַיּוֹם וְתוֹכַחְתִּי לַבְּקָרִֽים׃

15 Якби сказав я сам собі: «Буду міркувати, як вони!», то цим я зрадив би рід синів Твоїх.

אִם־אָמַרְתִּי אֲסַפְּרָה כְמוֹ הִנֵּה דוֹר בָּנֶיךָ בָגָֽדְתִּי׃

16 І роздумував я, щоб пізнати це, але воно було тяжким в очах моїх.

וָֽאֲחַשְּׁבָה לָדַעַת זֹאת עָמָל היא הוּא בְעֵינָֽי׃

17 Аж поки не увійшов я до святилища Божого й не зрозумів, яким буде їхній кінець.

עַד־אָבוֹא אֶל־מִקְדְּשֵׁי־אֵל אָבִינָה לְאַחֲרִיתָֽם׃

18 Так, Ти ставиш їх на стежках слизьких і [потім] штовхаєш їх до загибелі.

אַךְ בַּחֲלָקוֹת תָּשִׁית לָמוֹ הִפַּלְתָּם לְמַשּׁוּאֽוֹת׃

19 Як несподівано вони перетворилися на руїну, зникли, згинули від жаху!

אֵיךְ הָיוּ לְשַׁמָּה כְרָגַע סָפוּ תַמּוּ מִן־בַּלָּהֽוֹת׃

20 Як сновидіння [зникає] після пробудження, так і Ти, Владико, повставши, їхні мрії обернеш на сором.

כַּחֲלוֹם מֵהָקִיץ אֲדֹנָי בָּעִיר ׀ צַלְמָם תִּבְזֶֽה׃

21 Коли ж серце моє гарячилося й нутрощі мої терзалися,

כִּי יִתְחַמֵּץ לְבָבִי וְכִלְיוֹתַי אֶשְׁתּוֹנָֽן׃

22 тоді я був невігласом і нерозумним, мов худоба, перед Тобою.

וַאֲנִי־בַעַר וְלֹא אֵדָע בְּהֵמוֹת הָיִיתִי עִמָּֽךְ׃

23 Та я завжди з Тобою: Ти тримаєш мою правицю у [Своїй] руці.

וַאֲנִי תָמִיד עִמָּךְ אָחַזְתָּ בְּיַד־יְמִינִֽי׃

24 Ти ведеш мене Своєю порадою, а потім приймеш мене у славу.

בַּעֲצָתְךָ תַנְחֵנִי וְאַחַר כָּבוֹד תִּקָּחֵֽנִי׃

25 Хто є в мене на небі, [крім Тебе]? Коли Ти зі мною, нічого на землі не хочу!

מִי־לִי בַשָּׁמָיִם וְעִמְּךָ לֹא־חָפַצְתִּי בָאָֽרֶץ׃

26 Виснажилося моє тіло й моє серце, та скеля серця мого й доля моя навіки – Бог!

כָּלָה שְׁאֵרִי וּלְבָבִי צוּר־לְבָבִי וְחֶלְקִי אֱלֹהִים לְעוֹלָֽם׃

27 Ось ті, хто далекий від Тебе, загинуть; Ти знищиш усіх, хто блукає [вдалині] від Тебе.

כִּֽי־הִנֵּה רְחֵקֶיךָ יֹאבֵדוּ הִצְמַתָּה כָּל־זוֹנֶה מִמֶּֽךָּ׃

28 А щодо мене, то добре мені наближатися до Бога; у Володаря Господа мій притулок, щоб я міг звіщати Його діяння.

וַאֲנִי ׀ קִֽרֲבַת אֱלֹהִים לִי־טוֹב שַׁתִּי ׀ בַּאדֹנָי יְהֹוִה מַחְסִי לְסַפֵּר כָּל־מַלְאֲכוֹתֶֽיךָ׃