Псалми 73
1 Псалом Асафів. Який же добрий Бог до Ізраїля, до чистих серцем!
A Melody of Asaph. Nothing but good, is God, Unto Israel, Unto the pure in heart.
2 А в мене ледь не похитнулися мої ноги, мало не втратили опору мої стопи,
But, as for me, —My feet had, almost stumbled, My steps had, well-nigh slipped;
3 коли я позаздрив нерозумним, побачивши добробут нечестивих!
For I was envious of the boasters, At the prosperity of the lawless, used I to look.
4 Адже немає в них страждань до самої смерті й тіла їхні пашіють здоров’ям.
For they have no pangs in their death, And vigorous is their body;
5 Вони вільні від тягарів людських, і труднощі людські не торкаються їх.
Of the toil of weak mortals, have they none, Nor, with the sons of earth, are they hard smitten.
6 Тому пиха вкрила їм шию намистом, насильство вдягає їх неначе шати.
For this cause, doth arrogance deck them as a neck-chain, And a garment of wrong is their attire;
7 Вирячилися від жиру їхні очі – збулися [в них] розбещені задуми серця.
Their iniquity, hath proceeded from fatness, They have surpassed the imaginations of the heart;
8 Глузують і говорять злісно, розмовляють зухвало про пригнічення.
They mock, and wickedly command oppression, From on high, they command;
9 На небеса зазіхають вуста їхні, і язик їхній по землі походжає.
They have set, in the heavens, their mouth, And, their tongue, marcheth through the earth.
10 Тому туди ж народ Його звертається, п’ють собі жадібно воду повною мірою.
Therefore must his people return thither, And, the waters of abundance, are drained by them;
11 Вони говорять: «Як дізнається Бог? Хіба є знання у Всевишнього?
And they say—How doth GOD know? And is there knowledge in the Most High?
12 Ось вони нечестиві, але завжди безтурботні й примножують статки!»
Lo! these, are the lawless, Who are secure for an age, They have attained unto wealth.
13 Так чи не дарма я тримав у чистоті моє серце й обмивав у невинності мої руки?
Altogether in vain, Have I cleansed my heart, And bathed in pureness, my hands;
14 Я був уражений картанням цілий день і докорами сумління – щоранку.
And yet been smitten all the day, And been rebuked morning by morning!
15 Якби сказав я сам собі: «Буду міркувати, як вони!», то цим я зрадив би рід синів Твоїх.
If I had thought, I will relate it thus, Lo! the circle of thy sons, had I betrayed.
16 І роздумував я, щоб пізнати це, але воно було тяжким в очах моїх.
When I reasoned, that I might understand this, A vexation, it was in mine eyes:
17 Аж поки не увійшов я до святилища Божого й не зрозумів, яким буде їхній кінець.
Until I could enter the holy places of God, —Could give heed to their hereafter: —
18 Так, Ти ставиш їх на стежках слизьких і [потім] штовхаєш їх до загибелі.
Surely, in slippery places, dost thou set them, —Thou hast suffered them to fall into places of danger.
19 Як несподівано вони перетворилися на руїну, зникли, згинули від жаху!
How have they become desolate, as in a moment! They have ceased—come to an end, by reason of calamities.
20 Як сновидіння [зникає] після пробудження, так і Ти, Владико, повставши, їхні мрії обернеш на сором.
As the dream of him that waketh, O my Lord! when rousing thyself up, their shadowy being, wilt thou despise.
21 Коли ж серце моє гарячилося й нутрощі мої терзалися,
But my heart had grown embittered, And, in my reins, had I received wounds;
22 тоді я був невігласом і нерозумним, мов худоба, перед Тобою.
But, I, was brutish, and could not perceive, Like the beasts, had I become before thee.
23 Та я завжди з Тобою: Ти тримаєш мою правицю у [Своїй] руці.
Nevertheless, I, am continually before thee, Thou hast taken hold of my right hand;
24 Ти ведеш мене Своєю порадою, а потім приймеш мене у славу.
By thy counsel, wilt thou guide me, And, afterwards, unto glory, wilt thou take me.
25 Хто є в мене на небі, [крім Тебе]? Коли Ти зі мною, нічого на землі не хочу!
Whom have I in the heavens? And, compared with thee, there is nothing I desire on earth.
26 Виснажилося моє тіло й моє серце, та скеля серця мого й доля моя навіки – Бог!
Failed have my flesh and my heart, The rock of my heart—and my portion, is God unto times age-abiding.
27 Ось ті, хто далекий від Тебе, загинуть; Ти знищиш усіх, хто блукає [вдалині] від Тебе.
For lo! they who are far from thee, shall perish, Thou hast put an end to every one who wandered unchastely from thee.
28 А щодо мене, то добре мені наближатися до Бога; у Володаря Господа мій притулок, щоб я міг звіщати Його діяння.
But, as for me, the drawing near of God, is my blessedness, —I have made, of My Lord Yahweh, my refuge, —That I may recount all thy works.
