Псалми 69
1 Керівнику хору. На мотив «Лілея». Псалом Давидів. Врятуй мене, Боже, бо води дійшли аж до шиї!
Unto the end, for them that shall be changed; for David. SAVE me, O God: for the waters are come in even unto my soul.
2 Я загруз у глибокій трясовині й не маю опори; увійшов у глибокі води, вируючий потік накрив мене.
I stick fast in the mire of the deep: and there is no sure standing. I am come into the depth of the sea: and a tempest hath overwhelmed me.
3 Я виснажився від крику, моє горло палає. Очі мої вичерпалися [від сліз], виглядаючи мого Бога.
I have laboured with crying; my jaws are become hoarse: my eyes have failed, whilst I hope in my God.
4 Ненависників моїх стало більше, ніж волосся на моїй голові. Численними стали вороги мої, що хочуть знищити мене безпідставно: те, чого я не забирав у них, усе ж мушу повернути.
They are multiplied above the hairs of my head, who hate me without cause. My enemies are grown strong who have wrongfully persecuted me: then did I pay that which I took not away.
5 Боже, ти знаєш мою нерозсудливість, і провина моя не прихована від Тебе.
O God, thou knowest my foolishness; and my offences are not hidden from thee:
6 Нехай же не будуть через мене засоромлені ті, хто на Тебе, Владико, Господи воїнств, покладає надію. Нехай не будуть принижені через мене ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїля!
Let not them be ashamed for me, who look for thee, O Lord, the Lord of hosts. Let them not be confounded on my account, who seek thee, O God of Israel.
7 Адже заради Тебе я несу ганьбу, і безчестя вкрило моє обличчя.
Because for thy sake I have borne reproach; shame hath covered my face.
8 Вигнанцем став я для братів моїх і чужинцем для синів моєї матері;
I am become a stranger to my brethren, and an alien to the sons of my mother.
9 бо ревність до Дому Твого з’їдає мене, і образи тих, хто ганьбить Тебе, впали на мене.
For the zeal of thy house hath eaten me up: and the reproaches of them that reproached thee are fallen upon me.
10 Коли душа моя плакала постячись, то на ганьбу мені це обернулося.
And I covered my soul in fasting: and it was made a reproach to me.
11 Коли вдягав на себе лахміття, я став для них приказкою [глузливою].
And I made haircloth my garment: and I became a byword to them.
12 Пересуджують мене ті, хто сидить біля воріт, і наспівують про мене ті, що п’ють міцний напій.
They that sat in the gate spoke against me: and they that drank wine made me their song.
13 А я молюся до Тебе, Господи, у сприятливий час. Боже, за великою милістю Своєю дай мені відповідь, заради вірності [обіцяному] Тобою спасінню.
But as for me, my prayer is to thee, O Lord; for the time of thy good pleasure, O God. In the multitude of thy mercy hear me, in the truth of thy salvation.
14 Визволи мене з багнюки – нехай я не загрузну, але врятуюся від ненависників моїх і від водних глибин!
Draw me out of the mire, that I may not stick fast: deliver me from them that hate me, and out of the deep waters.
15 Нехай не накриє мене бурхливий водний потік, і не поглине мене трясовина, і провалля не зімкне наді мною своєї пащі.
Let not the tempest of water drown me, nor the deep swallow me up: and let not the pit shut her mouth upon me.
16 Дай мені відповідь, Господи, бо добра милість Твоя; повернися до мене з усією щедрістю милосердя Твого.
Hear me, O Lord, for thy mercy is kind; look upon me according to the multitude of thy tender mercies.
17 Не ховай обличчя Свого від раба Твого, бо тісно мені. Поспіши відповісти мені!
And turn not away thy face from thy servant: for I am in trouble, hear me speedily.
18 Наблизься до душі моєї, визволи її; відкупи її заради ворогів моїх.
Attend to my soul, and deliver it: save me because of my enemies.
19 Ти знаєш, наскільки вкритий я ганьбою, соромом і безчестям – перед Тобою всі супротивники мої.
Thou knowest my reproach, and my confusion, and my shame.
20 Ганьба розбила моє серце, і я розчавлений. Мав надію уникнути [гніту], та не вдається, сподівався на втіху, та не знайшов її.
In thy sight are all they that afflict me; my heart hath expected reproach and misery. And I looked for one that would grieve together with me, but there was none: and for one that would comfort me, and I found none.
21 Але дали мені замість втішної їжі жовч; і під час спраги моєї напоїли мене оцтом.
And they gave me gall for my food, and in my thirst they gave me vinegar to drink.
22 Нехай трапеза їхня стане для них пасткою, а їхній добробут – тенетами.
Let their table become as a snare before them, and a recompense, and a stumblingblock.
23 Нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, а їхні стегна завжди тремтять.
Let their eyes be darkened that they see not; and their back bend thou down always.
24 Вилий на них Свій гнів, і лють обличчя Твого нехай впаде на них.
Pour out thy indignation upon them: and let thy wrathful anger take hold of them.
25 Нехай будуть спустошені поселення їхні; у шатрах їхніх нехай не буде мешканця.
Let their habitation be made desolate: and let there be none to dwell in their tabernacles.
26 Адже вони переслідують тих, кого Ти вразив, і про муки поранених Тобою розповідають.
Because they have persecuted him whom thou hast smitten; and they have added to the grief of my wounds.
27 Додай же [і цей] гріх до їхніх гріхів, і нехай не увійдуть вони до праведності Твоєї.
Add thou iniquity upon their iniquity: and let them not come into thy justice.
28 Нехай вони викреслені будуть із книги життя і не будуть записані разом із праведниками.
Let them be blotted out of the book of the living; and with the just let them not be written.
29 Я ж пригнічений і сповнений болю – нехай Твій порятунок, Боже, підніме мене!
But I am poor and sorrowful: thy salvation, O God, hath set me up.
30 Я прославлю ім’я Бога піснею і величатиму Його подякою.
I will praise the name of God with a canticle: and I will magnify him with praise.
31 Це буде приємніше Господеві, ніж віл, ніж молодий бичок із рогами й роздвоєними копитами.
And it shall please God better than a young calf, that bringeth forth horns and hoofs.
32 Побачать пригнічені й зрадіють – ви, що Бога шукаєте, нехай серця ваші оживуть!
Let the poor see and rejoice: seek ye God, and your soul shall live.
33 Бо прислухається до бідних Господь і в’язнів Своїх не цурається.
For the Lord hath heard the poor: and hath not despised his prisoners.
34 Нехай прославляють Його небеса і земля, моря і все, що роїться в них,
Let the heavens and the earth praise him; the sea, and every thing that creepeth therein.
35 бо врятує Бог Сіон і збудує міста Юди. І поселяться там, і вспадкують їх,
For God will save Sion, and the cities of Juda shall be built up. And they shall dwell there, and acquire it by inheritance.
36 нащадки рабів Його вспадкують їх, і ті, хто любить ім’я Його, мешкатимуть у них.
And the seed of his servants shall possess it; and they that love his name shall dwell therein.
