Псалми 63

1 Псалом Давидів, коли він був у пустелі Юдейській. Боже, Ти – мій Бог, Тебе я пристрасно шукаю. Душа моя спрагла Тебе, тіло моє тужить за Тобою у землі висохлій і виснаженій, де немає води.

En Psalme af David, der han var i Judas Ørk.

2 Так я споглядав Тебе у святилищі, щоб побачити могутність Твою і славу.

Gud! du er min Gud, jeg vil søge aarle til dig; min Sjæl tørster efter dig, mit Kød længes efter dig udi et tørt og vansmægtende Land, hvor intet Vand er.

3 Бо милість Твоя краща від [самого] життя, [тому] вуста мої хвалитимуть Тебе.

Saaledes saa jeg dig i Helligdommen for at beskue din Magt og din Ære.

4 Я благословлятиму Тебе, поки житиму, в ім’я Твоє піднесу мої руки.

Thi din Miskundhed er bedre end Livet; mine Læber skulle prise dig.

5 Неначе лоєм і олією, насичується душа моя, і вуста мої радісно прославляють Тебе,

Saaledes vil jeg love dig i mine Livsdage; jeg vil opløfte mine Hænder i dit Navn.

6 коли я згадую Тебе на моєму ложі, у нічні години роздумую про Тебе.

Min Sjæl skal mættes som af det fede og kraftige Maaltid, og min Mund skal love dig med frydefulde Læber.

7 Бо Ти був мені допомогою, і в тіні Твоїх крил я радітиму.

Naar jeg kommer dig i Hu paa mit Leje, vil jeg tænke paa dig i Nattevagterne.

8 Прилинула до Тебе душа моя, правиця ж Твоя підтримує мене.

Thi du har været min Hjælp, og under dine Vingers Skygge vil jeg synge med Fryd.

9 А ті, хто прагне загибелі для душі моєї, нехай зійдуть у глибини землі.

Min Sjæl hang efter dig, din højre Haand holdt paa mig.

10 Нехай віддані мечу, вони стануть здобиччю лисиць.

Men de søge efter mit Liv til deres egen Ødelæggelse; de skulle komme i Jordens nederste Dybder.

11 Цар же нехай радіє Богом, нехай прославляють Його всі, хто Ним присягає, та замовкнуть вуста тих, хто промовляє неправду.

Man skal give dem Sværdet i Vold, de skulle vorde Ræves Del. Men Kongen skal glædes i Gud; hver den, som sværger ved ham, skal rose sig; thi deres Mund skal stoppes, som tale Løgn.