Псалми 60

1 Керівнику хору. На мотив «Лілея свідчення». Міхтам Давидів. Для повчання. Коли він виходив на війну проти Арам-Нагараїма й Арам-Цови, і коли Йоав повернувся і вразив дванадцять тисяч едомітів у Соляній долині. Боже, Ти відкинув нас і зламав; Ти прогнівався на нас – повернися ж до нас знову!

Для дириґента хору. На спів: „Лілея свідчення“. Золотий псалом Давидів для навча́ння, коли він підпалив був Ара́м двох річо́к і Ара́м Цови́, і коли вернувся Йоав і побив Едо́ма в Соляній долині, дванадцять тисяч. Боже, покинув Ти нас, розпоро́шив Ти нас, Ти нагні́вався був, — поверни́ся ж до нас!

2 Ти змусив землю тремтіти, вкрив її тріщинами; зціли її розломи, бо вона здригається.

Ти землею затряс, і її розірвав, — уздоров же ула́мки її, бо вона захита́лась!

3 Ти дав народові Своєму зазнати важких [часів]. Ти напоїв нас вином, від якого нас хитає.

Ти вчинив, що наро́д Твій побачив тяжке́, напоїв нас отру́тним вином.

4 Ти дав знамено тим, хто боїться Тебе, щоб вони, згуртувавшись навколо нього, стали недосяжними для [ворожого] лука. (Села)

Ти дав пра́пора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. (Се́ла)

5 Щоб улюблені Твої були визволені, врятуй нас правицею Своєю і дай нам відповідь.

Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю правицею допоможи́, й обізви́ся до нас!

6 Бог промовив у Своєму святилищі: «Урочисто святкуватиму перемогу, Я розділю Сихем і розміряю долину Суккот.

У святині Своїй Бог промовив: „Нехай розвеселю́сь, — розділю́ Я Сихе́м і долину Сукко́тську поміряю!

7 Мені належить Ґілеад, і Манассія – Мій, Єфрем – міць Моєї голови, Юда – Мій законодавець.

Належить Мені Ґілеа́д, Мені Манасі́я, а Єфрем — охоро́на Моїй голові́, Юда — бе́рло Моє.

8 Моав – Моя чаша для омовіння, на Едом Я кину Свою сандалію, гукай радісно до Мене, о земле филистимлян!»

Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, филисте́ю, — вигукуй для Мене із радістю!“

9 Хто введе мене в місто укріплене? Хто доведе мене до Едома?

Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто́ до Едо́му мене попрова́дить?

10 Хіба не Ти, Боже, Котрий відкинув нас і не виходиш, Боже, з воїнствами нашими?

Хіба́ ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не ви́йдеш вже, Боже?

11 Подай нам допомогу [в боротьбі] з ворогом, адже марний порятунок людський.

Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та!

12 У Бозі ми виявимо силу, і Він розтопче наших ворогів.

Ми мужність ви́явимо в Бозі, — і Він пото́пче противників наших!