< Псалми 57 >
1 Керівнику хору. На мотив «Не згуби». Міхтам Давидів, коли він втік від Саула в печеру. Помилуй мене, Боже, помилуй мене! Бо в Тобі лише знаходить притулок душа моя і в тіні Твоїх крил сховається, поки лихо мине.
2 Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, Який віддячує за мене [ворогам моїм].
3 Він пошле з небес і врятує мене, посоромить того, хто прагне мене схопити; (Села) пошле Бог милість Свою й істину.
4 Душа моя – посеред левів; лежу я серед тих, що дихають полум’ям, серед синів людських, чиї зуби – списи й стріли, а язики їхні – гострий меч.
5 Піднімися понад небесами, Боже; над усією землею – слава Твоя.
6 Вони розкинули тенета стопам моїм; понурилася душа моя. Викопали переді мною яму – самі упали в неї! (Села)
7 Серце моє непохитне, Боже, непохитне серце моє! Співати буду й грати!
8 Прокинься, славо моя! Прокинься, ліро й арфо! Розбуджу-но я зорю досвітню!
9 Прославлю Тебе серед народів, Владико, співатиму Тобі поміж племенами.
10 Бо велика аж до небес милість Твоя і аж до хмар – істина Твоя.
11 Піднімися понад небесами, Боже; над усією землею – слава Твоя.
