Псалми 52

1 Керівнику хору. Повчання Давидове, коли прийшов Доеґ-едомітянин до Саула й повідомив йому: «Давид у домі Ахімелеха». Чому ти хизуєшся злодійством, сильний? Милість Божа [зі мною] цілий день!

2 Язик твій задумує загибель, він [у тебе] – немов нагострене лезо, підступнику!

3 Ти полюбив зло більше, ніж добро, брехню – сильніше, ніж правду говорити. (Села)

4 Ти любиш усілякі згубні слова, о, підступний язику!

5 Але Бог уразить тебе навіки; вирве тебе й викине із шатра, і коріння твоє – із землі живих. (Села)

6 Тоді побачать це праведні й сповняться страхом, і сміятимуться над ним:

7 «Ось муж, що не Бога зробив своєю твердинею, а покладався на безліч свого багатства, зміцнював себе згубною пристрастю своєю!»

8 А я, немов ряснолиста маслина в домі Божому, на милість Божу сподіватимусь повік-віків.

9 Прославлятиму Тебе вічно перед Твоїми вірними за те, що Ти зробив, і надію покладатиму на ім’я Твоє, бо воно добре.