Псалми 44
1 Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
Dem Sangmeister. Eine Betrachtung der Söhne Korahs.
2 Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
Elohim, mit unsern Ohren haben wir gehört, / Unsre Väter haben uns erzählt, / Was du in ihren Tagen getan, / In den Tagen der Vorzeit:
3 Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
Du hast mit deiner Hand die Heiden vertrieben und sie gepflanzt; / Du hast Völker zerschlagen, sie ausgebreitet.
4 Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
Denn nicht durch ihr Schwert ward ihnen das Land, / Und nicht ihr Arm half ihnen zum Sieg, / Nein, deine Rechte, dein Arm, das Licht deines Angesichts. / Denn du hattest sie lieb.
5 З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
Du, Elohim, du bist mein König, / Entbiete Hilfe für Jakob.
6 Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
Mit dir zerstoßen wir unsre Dränger, / Zertreten die Feinde in deinem Namen.
7 Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
Denn nicht vertrau ich auf meinen Bogen, / Mein Schwert verschafft mir nicht Hilfe.
8 Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
Nein, du hilfst uns von unsern Drängern, / Und unsre Hasser verstörest du.
9 Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
Allzeit rühmen wir uns Elohims, / Deinen Namen preisen wir ewig. (Sela)
10 Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
Und doch verwirfst du uns, bringst uns in Schmach, / Ziehst nicht mehr aus mit unsern Heeren.
11 Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
Du lässest uns fliehn vor unserm Feind, / Und unsre Hasser plündern uns aus.
12 Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
Du lässest uns wie Schafe verschlingen, / Und unter die Heiden zerstreuest du uns.
13 Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
Um ein Spottgeld verkaufst du dein Volk / Und forderst für sie nicht hohen Preis.
14 Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
Unsern Nachbarn machest du uns zur Schmach, / Zum Hohn und Gelächter ringsumher.
15 Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
Du machst uns zum Spottlied unter den Heiden, / Und die Völker schütteln den Kopf über uns.
16 через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
Allzeit denk ich an meine Schmach, / Und Scham bedeckt mein Angesicht,
17 Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
Weil ich die Schmäher und Lästerer hören, / Die Feinde und Rachgierigen sehen muß.
18 Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
All dies hat uns getroffen, obwohl wir dein nicht vergessen / Noch deinen Bund gebrochen haben.
19 Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
Es ist unser Herz nicht abgefallen, / Unser Schritt nicht gewichen von deinem Pfad,
20 Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
Daß du uns (nun zur Strafe) zerschlägst an der Schakalstätte / Und uns umhüllest mit Todesschatten.
21 хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
Hätten wir des Namens unsers Gottes vergessen, / Unsre Hände gebreitet zum fremden Gott:
22 Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
Würde Elohim das nicht durchschaun? / Er kennt ja des Herzens Geheimnis.
23 Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
Nein, deinetwegen werden wir täglich gemordet, / Wie Schafe der Schlachtbank achtet man uns.
24 Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
Wach auf! Warum schläfst du, Herr? / Erwache, verwirf nicht auf immer!
25 Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
Warum verbirgst du dein Angesicht, / Denkst nicht unsers Elends und Druckes?
26 Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
Denn in den Staub gebeugt ist unsre Seele, / Es klebt unser Leib am Boden. Auf! Hilf uns! / Errett uns um deiner Gnade willen!
