Псалми 39

1 Керівнику хору Єдутуну. Псалом Давидів. Я сказав: «Я стежитиму за своїми [життєвими] дорогами, від гріха утримуватиму язик свій, вустам моїм поставлю перепону, поки нечестивий переді мною».

2 Я онімів, затих, мовчав навіть про добре, та біль мій [внутрішній] лише роз’ятрився,

3 серце моє запалало зсередини. Коли я роздумував, загорівся вогонь, [тоді] я промовив язиком своїм:

4 «Дай мені знати, Господи, [час] мого кінця і яка кількість моїх днів? Хотів би я знати, наскільки швидкоплинне життя моє.

5 Ось Ти дав мені днів лише на ширину долоні, і тривалість мого життя – як ніщо перед Тобою. Справді, кожна людина, що існує, – лише пара. (Села)

6 Так, людина снує в сутінках, марно клопочеться, накопичує, та не знає, хто забере все це.

7 Тож на що мені тепер надіятися, мій Володарю? Лише на Тебе моє сподівання.

8 Визволи мене від усіх беззаконь моїх, не віддавай мене на глузування нерозумним.

9 Я онімів, не відкриваю вуст моїх, бо Ти зробив так.

10 Відведи від мене удар Твій; від стусанів Твоїх я гину.

11 Докорами за беззаконня Ти караєш людину й нищиш її красу, як міль. Справді, кожна людина – марнота. (Села)

12 Почуй молитву мою, Господи, і прислухайся до зойку мого; не мовчи щодо сліз моїх, адже я лише приходько в Тебе, [тимчасовий] поселенець, як і всі прабатьки мої.

13 Відведи Свій [суворий] погляд від мене, щоб я трохи порадів, перш ніж я піду й мене не стане».