Псалми 38
1 Псалом Давидів. На спомин. Господи, не докоряй мені у гніві Твоєму й не картай мене у люті Твоїй.
Psalmus David, in recordationem sabbati. Domine ne in furore tuo arguas me, neque in ira tua corripias me.
2 Бо стріли Твої пронизали мене й рука Твоя мене тяжко вдарила.
Quoniam sagittae tuae infixae sunt mihi: et confirmasti super me manum tuam.
3 Немає [жодного] цілого місця на моєму тілі через пересердя Твоє, немає здоров’я в кістках моїх через гріх мій.
Non est sanitas in carne mea a facie irae tuae: non est pax ossibus meis a facie peccatorum meorum.
4 Бо беззаконня мої накрили мою голову, немов важкий тягар, тяжіють наді мною.
Quoniam iniquitates meae supergressae sunt caput meum: et sicut onus grave gravatae sunt super me.
5 Смердять, ятріють мої рани через божевілля моє.
Putruerunt et corruptae sunt cicatrices meae, a facie insipientiae meae.
6 Похилений і занадто пригнічений, цілий день ходжу я понуро.
Miser factus sum, et curvatus sum usque in finem: tota die contristatus ingrediebar.
7 Бо стегна мої повні палючого болю, і немає цілого місця на тілі у мене.
Quoniam lumbi mei impleti sunt illusionibus: et non est sanitas in carne mea.
8 Я заціпенілий і вкрай розбитий духом, волаю через стогони мого серця.
Afflictus sum, et humiliatus sum nimis: rugiebam a gemitu cordis mei.
9 Володарю, усі бажання мої перед Тобою, і зітхання мої від Тебе не приховані.
Domine, ante te omne desiderium meum: et gemitus meus a te non est absconditus.
10 Серце моє тріпотить, сила моя полишила мене, і світла в очах моїх не стало.
Cor meum conturbatum est, dereliquit me virtus mea: et lumen oculorum meorum, et ipsum non est mecum.
11 Мої друзі й приятелі уникають мене через мої побої, і близькі мої стали поодаль.
Amici mei et proximi mei adversum me appropinquaverunt, et steterunt. Et qui iuxta me erant, de longe steterunt: et vim faciebant qui quaerebant animam meam.
12 Розставляють пастки ті, хто шукає душі моєї; про загибель мою розмовляють ті, хто бажає мені зла; цілий день міркують про підступи.
Et qui inquirebant mala mihi, locuti sunt vanitates: et dolos tota die meditabantur.
13 А я, наче глухий, не чую, як німий, не відкриваю вуст.
Ego autem tamquam surdus non audiebam: et sicut mutus non aperiens os suum.
14 Я став ніби той, що не чує і в чиїх вустах немає виправдання.
Et factus sum sicut homo non audiens: et non habens in ore suo redargutiones.
15 Та на Тебе, Господи, сподіваюся; Ти відповіси мені, мій Володарю, мій Боже!
Quoniam in te Domine speravi: tu exaudies me Domine Deus meus.
16 Бо казав я [Тобі]: «Нехай же вони не зловтішаються з мене; коли похитнулася нога моя, нехай не величаються наді мною».
Quia dixi: Nequando supergaudeant mihi inimici mei: et dum commoventur pedes mei, super me magna locuti sunt.
17 Бо я стою хитаючись, і скорбота моя завжди переді мною.
Quoniam ego in flagella paratus sum: et dolor meus in conspectu meo semper.
18 Адже я визнаю беззаконня моє, сумую через мій гріх.
Quoniam iniquitatem meam annunciabo: et cogitabo pro peccato meo.
19 А вороги мої живі та могутні, численними стали ті, хто ненавидить мене даремно.
Inimici autem mei vivunt, et confirmati sunt super me: et multiplicati sunt qui oderunt me inique.
20 Вони віддячують мені злом за добро, ворогують проти мене за те, що я прагну добра.
Qui retribuunt mala pro bonis, detrahebant mihi: quoniam sequebar bonitatem.
21 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене!
Ne derelinquas me Domine Deus meus: ne discesseris a me.
22 Поспіши мені на допомогу, Володарю мій, Спасителю мій!
Intende in adiutorium meum, Domine Deus salutis meae.
