Псалми 38
1 Псалом Давидів. На спомин. Господи, не докоряй мені у гніві Твоєму й не картай мене у люті Твоїй.
En Psalme af David; til Ihukommelse.
2 Бо стріли Твої пронизали мене й рука Твоя мене тяжко вдарила.
Herre! straf mig ikke i din Vrede og tugt mig ikke i din Harme.
3 Немає [жодного] цілого місця на моєму тілі через пересердя Твоє, немає здоров’я в кістках моїх через гріх мій.
Thi dine Pile ere dybt nedtrykte i mig, og din Haand har lagt sig paa mig.
4 Бо беззаконня мої накрили мою голову, немов важкий тягар, тяжіють наді мною.
Der er intet sundt paa mit Kød for din Vredes Skyld; der er ingen Fred i mine Ben for min Synds Skyld.
5 Смердять, ятріють мої рани через божевілля моє.
Thi mine Misgerninger ere gaaede mig over Hovedet; de ere blevne mig for svare som en svar Byrde.
6 Похилений і занадто пригнічений, цілий день ходжу я понуро.
Mine Saar lugte ilde, de ere raadne for min Daarskabs Skyld.
7 Бо стегна мої повні палючого болю, і немає цілого місця на тілі у мене.
Jeg gaar kroget, jeg er saare nedbøjet; jeg gaar hver Dag i Sørgeklæder.
8 Я заціпенілий і вкрай розбитий духом, волаю через стогони мого серця.
Thi mine Lænder ere fulde af Skorpe, og der er intet sundt paa mit Kød.
9 Володарю, усі бажання мої перед Тобою, і зітхання мої від Тебе не приховані.
Jeg er bleven dødkold og saare sønderknust; jeg hyler ud af mit Hjertes Uro.
10 Серце моє тріпотить, сила моя полишила мене, і світла в очах моїх не стало.
Herre! al min Begæring er for dig, og mit Suk er ikke skjult for dig.
11 Мої друзі й приятелі уникають мене через мої побої, і близькі мої стали поодаль.
Mit Hjerte slaar heftigt, min Kraft har forladt mig, og mine Øjnes Lys, endog det er svundet for mig.
12 Розставляють пастки ті, хто шукає душі моєї; про загибель мою розмовляють ті, хто бажає мені зла; цілий день міркують про підступи.
Mine Venner og mine Frænder holde sig i Afstand fra min Plage, og mine nærmeste staa langt borte.
13 А я, наче глухий, не чую, як німий, не відкриваю вуст.
Og de, som søge efter mit Liv, satte Snarer, og de, som søge min Ulykke, førte Fordærvelsens Tale og grunde den ganske Dag paa alle Haande Svig.
14 Я став ніби той, що не чує і в чиїх вустах немає виправдання.
Men jeg er som en døv, der ikke hører, og som en stum, der ikke oplader sin Mund.
15 Та на Тебе, Господи, сподіваюся; Ти відповіси мені, мій Володарю, мій Боже!
Jeg er som en Mand, der ikke hører, og som intet Gensvar har i sin Mund.
16 Бо казав я [Тобі]: «Нехай же вони не зловтішаються з мене; коли похитнулася нога моя, нехай не величаються наді мною».
Thi jeg bier paa dig, Herre; du, Herre min Gud! vil bønhøre.
17 Бо я стою хитаючись, і скорбота моя завжди переді мною.
Thi jeg sagde: De skulle ikke glæde sig over mig; da min Fod snublede, gjorde de sig store imod mig.
18 Адже я визнаю беззаконня моє, сумую через мій гріх.
Thi jeg er nær ved at halte, og min Pine er stadig for mig.
19 А вороги мої живі та могутні, численними стали ті, хто ненавидить мене даремно.
Thi jeg maa bekende min Misgerning, jeg sørger over min Synd.
20 Вони віддячують мені злом за добро, ворогують проти мене за те, що я прагну добра.
Men mine Fjender leve og ere mægtige, og der er mange, som hade mig uden Skel.
21 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене!
Og de, som betale ondt for godt, de staa mig imod, fordi jeg efterjager det gode.
22 Поспіши мені на допомогу, Володарю мій, Спасителю мій!
Forlad mig ikke, Herre! min Gud, vær ikke langt fra mig! Skynd dig at hjælpe mig, Herre, min Frelse!
